Чому необхідно знати історію свого народу ? твір-роздум іть будь ласка

Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.

Звіт учня 11 класу сквирської загальноосвітньої школи назаренка олексія павловича про навчальну практику з 10 по 24 червня 2017 року навчальну практику я проходив на сквирській дослідній станції інституту агроекології української академії аграрних наук. детальну програму практики в основному виконано успішно. перших двох днів я ознайомився з роботою установи, з темами, над якими працюють її наукові співробітники, а також пройшов інструктаж з охорони праці. основним напрямком діяльності станції є створення конкурентоспроможних сортів і гібридів овочевих культур, стійких проти шкідників та хвороб. тут вирощується широкий асортимент насіння моркви, буряку столового, редьки зимової, селери, капусти, цибулі та інші. лабораторії обладнані сучасними засобами, забезпечені довідковою літературою, ведуться журнали обліку, наявна техніка для обробітку земельних ділянок. в інші дні я спостерігав за ростом і розвитком рослин, проводив сільськогосподарські досліди, а також виконував різні роботи, зокрема поливав, проріджував і прополював рослини. під час виконання завдань особливих труднощів не виникало. результати роботи було обговорено з моїм наставником. практика на дослідній станції мені отримати практичне уявлення про професію селекціонера, набути досвіду вирощування рослин, поглибити і закріпити здобуті в школі знання з ботаніки, селекції, генетики. 25.06.11                                                                                                                        /підпис/

-Привіт ! Тобі сподобалася виставка про  промислового виробництва ?
-Привіт ! Дуже сподобалася , хотілося б повторити похід до музею  українського ремесла ...
-Ти знала , що Ремесло було високо розвинуте в античних містах Північного Причорномор'я.За княжої доби міські ремесла відрізнялися від складнішим характером виробництва і вищою якістю виробів. У великих містах існувало вже бл. 60 ремісничих фахів
- Звідки ти стільки знаєш ?
- Я в бібліотеці позичила книгу про українські ремесла . Бо в музеї мене зацікавило звідки і як тодішні люди його виготовляли .
- Зрозуміло . Хороша книга ? 
- Звісно. Дуже цікава і захоплююча .
- Ну гаразд піду і я у бібліотеку візьму і собі таку саму .Бувай можливо ще побачимося .
- Дозустричі !