МОЇ ПРАЩУРИ
Сад наш на визначному, історичному, місці. За свідченнями всіх переказів і легенд, колись тут, на нашому острові, стояла деякий час Запорізька Січ, вирувало хоробре веселе козацтво. Дуже вдало обрали наші предки собі місце для табору. Уже тоді, кілька століть тому, вони розумілися на тактиці та стратегії. Найдрібнішу кінноту дикої татарви звідси можна було помітити за десятки кілометрів. Мій приятель, викладач історії Роман Романович, запевняє, що саме тут, на нашому острові, писали козаки свою знамениту відповідь турецькому султану Магомету.
Приїжджі археологи знайшли на острові рештки козацьких доменних печей. А ще пізніше, під час копання льохів для вина, знайшли ми й самого хазяїна Січі - запорожця.
Я, Микита Братусь, від них походжу. У глибині серця ношу переконаність, що листа турецькому султану було написано не без прямої участі одного з моїх пращурів. Ви запитаєте, які в мене дані? Свідків, звичайно, важко встановити, але коли дивлюся я на тих мальованих запорожців, що стоять собі, з’юрмившись довкола писаря, і від душі регочуть, то почуваю, які ми з ними близькі вдачею, характером і навіть поглядами.
Довіра - це коли ти падаєш у руки людині без усякого страху, бо знаєш, вона обов*язково тебе зловить. Довіра - це коли маленька дитина дозволяє взяти себе за руку; це коли ти впевнений, що справжній твій друг ніколи не покине тебе, навіть якщо це буде стосуватися чогось важливого у його житті.
Довіра є тоді, коли ти виконуєш поради близької людини тому, що ти впевнений у ній - вона ніколи не підводила тебе. Довіра базується на позитивному досвіді, який ти пережив з тою чи іншою особою. Вона не приходить за лічені хвилини, зовсім ні. Довіра формується через вчинки, які накопичилися із часом. І цими вчинками не є, скажімо, обман, неповага, вибухи негативних емоцій чи нестриманість. Усе навпаки, коли у тобі присутній здоровий глузд, ти вмієш берегти таємниці, допомагаєш у біді потребуючим, у твоєму характері присутні такі риси як терпіння і надійність, тоді люди тягнуться до тебе, прагнуть твого оточення та дослухаються до твоїх порад. Тоді люди тобі довіряють. Але є одне "але". Довіру набагато легше втратити ніж завоювати.
Якщо для тебе важливо, аби тобі хтось довіряв, потрібно працювати над своїм характером та ні в якому випадку не брехати.
Сьогодні, не всім вірити, довіряти та відкривати свою душу не є чимось надприродним. Люди стали корисливими. Проте, це не означає, що ми маємо віддалитися від суспільства та бути замкнутим у собі і нікому нічого не розповідати.Завжди потрібно оцінювати ситуацію, в якій ти перебуваєш. Але найголовніше з ким.
Роби висновки щодо людей самостійно. Ніколи не став негативний діагноз тому, що тобі так інші сказали. В кожного своє бачення ситуації. Одним словом, довіряй тоді, коли впевнений в людині, коли є багаж знань про її справжню сутність, але пам'ятай, вчаться на помилках, тому, якщо "обпікся", не картай себе за це. Продовжуй жити, та радій, тепер ти маєш досвід
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Неправильно побудовано речення: світлано ігорівно, ви чарівні! кожному з нас є що розповісти два хитрих мудрого не переважать нізащо не зволікайте з лікуванням