Уявіть що ви зустрілися на відпочинку з групою дітей з різних країн і маєте розказати про себе як представника україни. підготуйте коротку розповить (5-7речень)на тему я українець

Неможливо прожити в Україні хоча б один день, щоб не закохатися в наші широкі лани і поля , густі ліси і повноводні ріки , високі гори і таємничі печери. Здається , в будь - якій іншій країні це все також можна знайти. Але наше чисте повітря , привітні люди і смачні хліби манять знову і знову повернутися хоча на хвилинку. Де ще по світу готують справжній борщ чи неперевершені галушки , найрізноманітніші вареники : з вишнею , чорницею, яблуками і картоплею - чи солодкий компот? Ніде. Приїжджайте в Україну. Тут завжди вас чекатимуть з теплом і любов'ю. Я пишаюся , що викоханий цією країною. Пишаюся, що я - українець.

Ми живемо в світі, який сформувався за багатовікову історію розвитку народів різних країн, культур, мов. Ми не можемо жити, не спілкуючись з іншими людьми. Кожний народ використовує те, що придумали інші. 

Якщо уважніше придивитись до слів, які ми вживаємо кожного дня, то виявиться, що багато з них прийшли до нас з інших мов, тобто мають іншомовне походження. Я спеціально знайшов "Словник іншомовних слів" і перегорнув його. І що ви гадаєте? Просто у власній квартирі я знайшов безліч предметів, до яких ми звикли і навіть назви яких здаються нам рідними. Але ж слова "телевізор" і "телефон" мають грецьке і латинське походження: tele (з грецької) означає "далеко", "далекий", video (з латинської) — "здатність бачити", phone (з грецької) — звук. Магнітофон — від грецького magnetis — магніт і phone. У кожній квартирі є диван, а слово це персидського походження. У мене, наприклад, є акваріум, це слово прийшло з латинської мови і означає "водоймище". А ще помідор, каструля, термос, папір. 

Якщо звернути увагу на слова, якими ми користуємось в школі, то побачимо, шо тут теж іншомовні слова відіграють головну роль. Більшість назв предметів (біологія, зоологія, ботаніка, географія, геометрія, література) мають іншомовне походження. Наприклад, bio — (з грецької) — життя, logos — поняття, вчення, geo — земля, grapho — пишу, геометрія — землеміряння, ботаніка (від botane — трава, рослина) — наука про рослини, зоологія (від toon — тварина) — наука про тварин. Слово "література" прийшло з латинської мови (від litem — буква). 

Завдяки телебаченню, радіо, а зараз ще й Інтернету (слово англійського походження) зв'язки між людьми і мовами поширюються, до нас приходять дедалі нові слова, що відображають факти сучасного життя. 

Звичайно, моя улюблена пора року - це літо. Літо для мене - це пора дач. У нас немає села, тому по вихідним ми з родителями відпочиваємо на дачі. Так щосуботи й неділю доводиться проводити за збиранням своєї ділянки, допомагаючи батькам. Це буває нудно, але зате потім приємно дивитися на те, що ти зробив своїми руками. Наприклад, цим летом я зробив і допоміг вставити в землю дуги для нашої теплиці. У ній ростуть зелені помідори, яких нам вистачить ще на всю зимуИ, звичайно, літо - це час для прогулянок по лісі. Зимовий ліс теж гарний, але ходити по ньому складно - сугоби. Та й швидко він набридає взимку. Улітку - зовсім інша справа. Якщо виїхати з міста і їхати півгодини на машині, то можна потрапити в місце, де живуть теперішні дикі звірі (і, ще, грибники). Я не дуже люблю гриби, тому в основному бігаю по лісі, намагаючись розшукати чергова тварина. Найчастіше зустрічаються білки - вони дуже допитливі. Звичайно вони сидять (або «коштують», як зрозуміти, коли в них чотири лабети?) головою долілиць на стовбурі дерева, дивлячись на мене двома своїми чорними випнутими очами й злегка відкривши рот, з якого визирають зубки. У цей момент вони виглядають дуже забавно. Я дуже хочу словить одну з білок і оселити її в нас будинку - упевнений, батьки дозволять. Але по деревах я лажу повільніше, ніж вони, а між деревами вони рухаються дуже шустро - я не встигаю встежити за ними навіть поглядом. Видимо, знають, що отут вони можуть бути пійманіЗате влітку можна легко словить їжачка. Особливо якщо залишитися з ночівлею в лісі. Він ходить і пихкає, його чутно. Мама боїться таких звуків звідкись через межі намету, а я не боюся. Потрібно просто взяти рушник, накинути на їжачка, і потім його можна брати в руки. Їжачок - це, напевно, самий забавний звір на планеті. Коли він сворачивается в клубок, починає на тебе фуркать і ображатися - так і хочеться його погладити. Але якщо погладиш - тоді рани гояться дуже довго. А ще погано те, що їжачка не можна взяти до себе додому - я намагався. Вони дуже недобре пахнуть, виявляється, ці їжаки. Та й дресируванню зовсім не піддаються, і навіть на ім'я своє не відгукуються, як ти їх не вчи. Але, у кожному разі, і їжаки, і білки, і море, і ріка, і наша дача - це все літо. І за це я його люблю.