Твір мініатюра на тему чари народної пісні

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.

З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.

Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан...

У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський.

Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі.

У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.

Тарас Шевченко пророчо сказав про це так:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України.

Кожна сучасна людина ще змалечку мріє бачити себе успішною. Не дивно, що слово «самореалізація» є надзвичайно популярним сьогодні. Проте життєві негаразди, матеріальні труднощі часто стають на заваді людям, що прагнуть успіху. Хтось сміливо долає перешкоди на своєму шляху, а хтось втрачає віру в себе, відмовляється від високих ідей, задовольняється тим, що має…
До кого ж приходить справжній успіх у житті? Я впевнена, що це питання здавна цікавить суспільство. Останнім часом у книжних магазинах можна побачити чимало книг і посібників про те, як стати успішною, шанованою, заможною людиною. Чи можна довіритися авторам? Я не думаю, що зможу відповісти на це питання стверджувально.
По-перше, кожна людина має своє особисте бачення життєвого успіху. Деякі люди вимірюють успішність кількістю грошей чи автомобілів, інші ж вбачають успіх у постійних подорожах, які дають змогу щодня відкривати для себе щось нове… Для когось успіх — це мати велику родину, де можна завжди почути веселий і безтурботний дитячий сміх, а для когось — це можливість стати професіоналом своєї справи, присвятивши все своє життя виконанню улюбленої роботи.
Як бачимо, успіх буває різним. Такими ж різними є і шляхи його досягнення. Але я вірю, що кожен із нас здатен стати успішним. Для цього потрібно змалечку виховувати в собі наполегливість, цілеспрямованість, віру в себе й власні сили. Ці риси характеру допомагають слабким людям ставати сильними, а звичайним людям — успішними. Необхідно завжди ставити перед собою мету й впевнено крокувати до неї, незважаючи на невдачі та помилки. Успішна людина не цурається своїх помилок, вона навчається з їхньою до отримує життєвий досвід.
Не можна занепадати духом після першої поразки, адже життя продовжується, тому треба знаходити в собі сили йти назустріч новим випробуванням. Я вважаю, що міцна сила волі — це запорука майбутнього успіху.
По-друге, якою б успішною не була людина, вона не існує ізольовано, а живе в суспільстві, що складається з великої кількості різноманітних людей. Я думаю, що по-справжньому успішна людина здатна гармонійно співіснувати й співпрацювати з людьми, які її оточують. Успішна людина має бути толерантною й добре вихованою, вона повинна гідно зустрічати критику і вміти конструктивно критикувати інших, не вдаючись до особистих образ. На мою думку, адекватна соціальна поведінка — це важливий фактор, що сприяє досягненню успіху людиною.
Звичайно, питання про те, до кого приходить успіх у житті, може мати безліч різних відповідей, кожна з яких заслуговує на існування. Але моя особиста думка полягає в тому, що успішними людьми не народжуються, успішними людьми стають у процесі постійної роботи над собою.

Підкреслимо грамматичну основу: народ (підмет) - однією лінією та творив (присудок)- двома лініями.

Український - хвилястою лінією (означення)

Свою - хвилястою лінією

мову (пунктир) - додаток

упродовж віків - обставина(крапка з комою)

заносячм до мовної скарбниці добірний нектар слова - дієприслівниковий зворот підкреслюємо увесь як обставину (крапка з комою)

 

Надпишемо частини мови: український - прикметник, народ- іменник, творив - дієслово, свою - займенник, мову-іменник, упродовж - прислівник, віків - іменник, заносячи - дієприслівник, до - прийменник, мовної - прикметник, скарбниці - іменни к, добірний - прикметник, нектар - іменник, слова - іменник.

 

Визначимо тип речення: просте двоскладне речення, поширене, повне, розповідне, неокличне,  ускладнене дієприслівниковим зворотом.

 

Перебудуємо речення: Український народ творив свою мову упродовж віків та заносив до мовної скарбниці добірний нектар слова.

 

"заносячи" ми замінили "заносив", утворилося дієслово-присудок. Заносив у реченні буде присудком і підкреслюється двома лініями. Сам зміст речення не змініться, але речення буде ускладнене НЕ дієприслівниковим зворотом, а ОДНОРІДНИМИ членами (присудками)

 

Відзначте мою відподь кращою, я старався