Доповніть речення кількома частинами так, щоб утворилося складне з різними зав'язку. потрібно змалечку піклуватися про своє здоров'я.

Осінь-це незвичайна пора року. Зазвичай осінь це сіра пора року, в вересні ще начебто тепло, але вже не дуже. У жовтні починає жовтіти і падати листя. Листки можуть я к і залишитися зеленими, так і стати червоно-гарячими. Також у жовтні починаються багато дощів. У листопаді природа уже повністю заснула крім ялинок, вде все листя осипалося з колись зелених дерев і інколи іде сніг, але дуже рідко. У листопаді всі почінають похмуріти, у всіх поганий настрій, але скоро прийде зима, і вкутае дерева гарними біло-сніжними ковдрами і вони будуть спати аж до самої весни.

Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.

Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ.  Як це було прекрасно! Сніжинки закружляли над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Сніжинка. Вона була легка і срібляста. Вітер ніжно підхопив Сніжинку і спустив до моеї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.

Мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почала розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...

Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.