Розбір прикметника запашний як частини мови

Запашний-прикметник, відповдає на питання (який?)Н.в, чол.рід, відносний прикметник, одн. є означенням

Бузок.

   Хочу розповісти про дерево, яке росте у моєму дворі. Воно називається бузок.

   Ще молоде, тому не дуже високе. Весною розцвітає ніжним білим цвітом. Чудовими пахощами наповнює повітря. У цю пору сидиш на лавці біля бузку, мов у чарівній казці. У спекотну літню пору бузок створює прохолоду та затишок. Взимку на гілці висить годівничка. Горобці, синички, снігурі щебечуть біля самотньої лавки.

   Я люблю свій затишний двір. Невисокий бузок прикрашає його.

Горіх.

   У моєму дворі росте крислатий горіх.

   Колись пташка занесла плід. Він пустив корінці. Через багато років виросло дерево. Він високо піднімається над будинком. Після цвітіння завжди рясно покривається плодами. Зелені великі листочки та кульки довгий час прикрашають його.

    Восени плоди чорніють і падають на землю. Діти люблять поласувати смачними горішками дерева, що росте у моєму невеликому дворі.

Яблуня.

   У нашому дворі росте яблуня.

   Не одна дитина виросла на його віку. А яблуня щораз цвіте та плодоносить. Весною вона вкривається великими біло-рожевими квітами. А восени дає щедрий врожай. ЇЇ яблука червоні та великі. Вони дуже смачні.

   Усі у дворі з великим задоволенням смакують соковиті яблуневі плоди.

Батьківщина - що вона для мене значить. такими рядками в. сосюра звертається до нас: .. любіть україну у сні й наяву вишнева свою украї щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній україні. любов до батьківшини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави. як і для кожного з нас, батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів. батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувати у світі. батьківщина - це все, що мене оточує і небо, і зорі; ліси і поля: ; люди, які поруч зі мною в радості чи в смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди. нехай рідна земля пошел нам силу для життя. подивіться на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, пол и не могу аж до сонця і зірок і поглянемо на трепет ну землю, - тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це україна, співучасті рідна моя земля. шкільна бібліотека я тихенько відчинив двері та відразу ж потрапляють у справжнє "книжкове місто" з вулицями та площами, палацами й будинками. це наша шкільна бібліотека. є тут і свої мешканці - звичайні книги. вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, й чекають читачів. тихо в бібліотеці, мовчать книжки, про щось розмірковують. але я знаю: як тільки візьмеш книгу в руки, відкрито першу сторінку - і почне вона розповідати. тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомити з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань. але як же знайти потрібну книгу? і тут завжди на мені приходить наш шкільний бібліотекар. це справжній провідник у цьому мудрому царстві. він порадить, підкаже, розповість, що, як і де прочитати. спочатку я відкрив для себе мудрість українських народних казок, потім до мене прийшла ніжна й сильна леся українка, а читаючи всеволода нестайка, ми сміялися всією родиною.