Розкажіть про написання складних прикметників разом та через дефіс

Разом пишемо:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних разом: електросилови́й (електроси́ла), залізобето́нний (залізобето́н), лісостепови́й (лісостеп), м’ясозаготіве́льний (м’ясозаготі́вля),радіофізи́чний (радіофізика), самохі́дний (самохід), теплообмі́нний (теплоо́бмін), чорнозе́мний (чорно́зем);

б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгодженого з ним прикметника: загальноосві́тній (зага́льна осві́та), легкоатлети́чний (легка́ атле́тика), мовностильовий (мо́вний стиль), народногоспода́рський (наро́дне господа́рство), народнопоети́чний (наро́дна пое́зія), первіснообщи́нний (перві́сна общи́на), правобере́жний (пра́вий бе́рег), сільськогоспода́рський (сільське́ господа́рство), східнослов’я́нський (схі́дні слов’я́ни);

в) складні прикметники з другою віддієслівною частиною: волелю́бний, деревообро́бний, карколо́мний, машинобудівни́й.

Примітка. Прикметники з другою префіксальною віддієслівною частиною пишемо через дефіс: ванта́жно-розванта́жувальний, контро́льно-вимі́рювальний;

г) складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник: важкохво́рий, внутрішньозаводськи́й, загальнодержа́вний; так само й ті, в яких другим складником є дієприкметник: вищезга́даний, нижчепідпи́саний, новоутво́рений, свіжозру́баний, але тро́хи ви́ще зазна́чений (параграф), бо є пояснювальне слово

ґ) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне змістове навантаження передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його. Такі прикметники здебільшого мають термінологічне значення: вузькодіале́ктне (мовне явище), грудочеревна́ (перепона), давньоверхньоніме́цька (мова), двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́чні (особливості); також — глухоніми́й, сліпоглухоніми́й;

д) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерхо́вий, семиразо́вий, стовідсотко́вий, стото́нний, двохсотдвадцятип’ятирі́чний, але 225-рі́чний;

е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової); поперечношліфува́льний (поперечний шліфувальний верстат).

2. Через дефіс пишемо:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних із дефісом: ві́це-президе́нтський (ві́це-президе́нт), ди́зель-мото́рний (ди́зель-мото́р), соція́л-демократи́чний (соція́л-демокра́т), у́нтер-офіце́рський (у́нтер-офіце́р), член-кореспонде́нтський (член-кореспонде́нт).

Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворено від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставимо: Москва́-ріка́ — москворі́цький;

б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: агра́рно-сирови́нний, держа́вно-монополісти́чний, електро́нно-обчи́слювальний, культу́рно-техні́чний, лісопи́льно-стру́гальний, ма́сово-політи́чний, мо́вно-літерату́рний, навча́льно-виховни́й, науко́во-техні́чний, озе́рно-лісови́й, пло́ско-опу́клий, постача́льно-збутови́й, свердли́льно-довба́льний, суспі́льно-політи́чний, столя́рно-механі́чний; а також узвичаєні: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-мисте́цький, наро́дно-ви́звольний, підзо́листо-боло́тний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: агра́рний і сирови́нний, навча́льний і виховни́й тощо;

в) складні прикметники, першу частину яких закінчують -ико (-іко, -їко): геро́їко-романти́чний, істори́ко-культу́рний, меха́ніко-математи́чний, полі́тико-економі́чний, фі́зико-географі́чний;

г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військо́во-морськи́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-істори́чний, воє́нно-стратегі́чний.

Примітка. Складні субстантивовані прикметники військовозобов’я́заний, військовополоне́ний пишемо разом;

ґ) складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорюрідна з другою частиною й приєднана до неї за до сполучного звука о або е: ви́но-горілча́ний, м’я́со-во́вня́ний, м’я́со-моло́чний, крохма́ле-па́токовий.

Примітка. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові нові терміни, пишемо разом: головоно́гі, грудочеревна́ (перепона);

д) складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блаки́тно-си́ній, гіркува́то-соло́ний, ки́сло-соло́дкий, моло́чно-бі́лий, сі́ро-голуби́й, те́мно-зеле́ний, черво́но-зеле́но-си́ній, але жовтогаря́чий, червоногаря́чий (окремі кольори);

е) складні назви проміжних сторін світу: півде́нно-схі́дний, півні́чно-за́хідний; норд-о́стівський;

є) складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-рі́чний, 10-поверхо́вий. 

Информация взята с сайта:https://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/32.html

Світоглядні уявлення

Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.

Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.

У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.

Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.

Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.

Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.

Мрії – це ніби квитки у майбутнє життя, и кожен з нас прагне цими квитками скористатися.  Мрій у світі багато, набагато більше ніж самих людей. Хтось мріє бути сильним і хоробрим, хтось прагне  слави та вроди, для когось найважливішим є багатство. Ми уявляємо майбутнє кохання та сімейне щастя, або професію, яку прагнемо опанувати.

Важко виділити одну окрему мрію, яку я б вважав(ла) найголовнішою. Для  мене, як і для всіх інших, важливим є моє майбутнє життя. І, звісно, я прагну мати хорошу професію та достаток, люблячу сім’ю та вірних друзів. Я хотів(ла) би жити в добробуті  та ніколи не сумувати, подорожувати і побачити світ. Важко виділити одне, найзаповітніше бажання.  Проте, мабуть, для мене це – правильно вибрати свій шлях, знайти  свою життєву дорогу. Адже,на мій погляд, найголовніше це - не прожити своє життя марно та бездумно.

Мрії наповнюю наше життя барвами, вони допомагають нам пізнати себе. Ніколи не можна позбавляти себе мрій, бо людина без них існувати не може.