Укажіть дієприкметники: а)розуміючи, б)вигравши, в)розкішний.

Відповідає на питання який? яка? яке? які? Отже вiдповiдь В)розкiшний

Старістю звичайно називають період від втрати людиною її репродуктивних функцій до настання смерті. Я шанобливо ставлюся до літніх людей, тому що також стану колись старим.
Зазвичай, старість видається молодій людині, по-перше, дуже далекою, явищем, яке найближчому майбутньому не настане, отже, і замислюватися про це не варто; по-друге - подією сумною, безрадісною, болісною. І те і інше - омана. Старість приходить неминуче, нічого страшного в ній немає. Найголовніше - до неї дожити, зберігши здоров*я та світлу голову.    Старість у різних людей є різною. Буває старість активна. Тоді людина бере активну участь у житті своєму та суспільному, займається тим, на що у неї в молоді роки не вистачало часу, поліпшує власний добробут, відпочиває з задоволенням та розважається. Особливо активні займаються ще й самоосвітою: для них створені комп*ютерні класи, навіт університети.     Інший тип старіння - так зване "жіноче". Жінка пенсійого віку весь свій час, турботи, досвід віддає молодому поколінню своєї сім*ї. У неї абсолютно не вистачає часу для нудьги та хвороб. Правда, й задоволення від життя вона отримує значно менше.     Ще одна категорія людей похилого віку - це ті, що весь свій час віддають турботам про своє здоров*я, перебільшено про нього піклуються. Їх можна
 побачити серед бігунів, велосипедистів, "моржів". Вони додержуються різного роду дієт, але серед них немає, або майже немає тих, хто вчащає до аптеки.    Це - остання, найменш щаслива категорія пенсіонерів. Серед них найбільш незахищені верстви населення. Їм, частіше за все,  не вистачає грошей, тому що ліки забирають ті кошти, які могли б були витрачені на задоволення.    Тому, повертаючись до початку мого дослідження, повторю, що найголовніше - дожити до старості, зберігши здоров*я та світлу голову.

Мені подобається, коли зимовий день - ясний та сонячний. Прокидаєшся вранці, а сонячне світло ллється у вікно крізь казкові морозні візерунки на склі. Небом пливуть білі хмарки, неначе влітку. От тільки зимове сонце у височині зовсім не зігріває.
Зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. Закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, Навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! Хоч надягай темні окуляри!
Біжиш по білій втоптаній стежці, а сніжок приємно рипить під ногами. Можна набрати сніжинок в рукавичку та вивчати їхні вишукані узори. Вони - маленькі витвори мистецтва зимової природи.
Після школи хочеться прогулятися, заскочити до сніжного замету, вивалятися весь у в білому, покататися з крижаної гірки. Але губи та ніс швидко замерзають. І руки теж дубнуть, навіть у рукавичках. Тільки візьмеш руками що-небудь крижане, як вони вже вклякають. Після прогулянки вбігаєш додому весь розпашілий. Потім довго відігріваєш у ванній червоні змерзлі пальці під струменем гарячої води. А вони так і «горять»!
Наприкінці зимової днини швидко темніє. Опускається на заході маленьке червоне сонечко. Зимовий день короткий. Тільки ближче до кінця січня, в лютому, помічаєш, що він збільшується.