Запишіть поряд із кожним реченням правило вживання коми в ньому 1. біліло небо, білястим здавалося мерехливе повітря. 2.павутиння обснувало тополі, верби, стіжки тини.

В першому випадку кома поєднує частини складного речення, в другому-відокремлює однорідні додатки

Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м'яких приголосних звуків є знак м'якшення (ь). Це - єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. Знак м'якшення завжди вживається після букв, що позначають приголосні звуки,

І* Знак м'якшення пишеться:

1. Після букв д, т,з,с,ц, л, н, які позначають м'які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, стиль, колись) та в середині слів перед літерами, що позначають тверді приголосні звуки (батько, донька, молотьба, сядьмо, спільний).

2. Для позначення м'якості приголосних у середині складу перед о: льотчик, пятьох, сьомий, тьохкати.

3. У прикметникових суфіксах -ськ (ий), -цьк (ий), -зьк (ий): український, товариський, ризький, козацький, київський.

' 4. Після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: калинонька, серденько, тихесенький, ріднюсінький, повнісінький

1.

А. «Чого зажурився, мій любий козаче?» – питає дівчина вродлива (Леся Українка).

2.

Г. І, може, в тихій твоїй хаті я буду знову розмовлять з тобою (Т.Шевченко).

3.

В. Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

4.

Г. Уява поета малювала таку картину:

Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Е. В. Сухомлинський зазначав, що «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».

5.

А. Ти мене поклич і я тебе почую (О.Ткач).

Д. Рушники і плахти мов щасливий спогад дитинства (І.Цюпа).

6.

Г. Стала мати перед дітьми. Обох затулила.

— Не дам! Бийте мене... Не дам, людоїди! (О.Довженко).

Д. «Не біда – поет відмовив – як ти й сам з дороги звернеш, бо як рими повтікають, ти мені їх не повернеш».

7.

Дарина вийшла з хати, але поминувши будинок, попрямувала в сад (М. Старицький).

8.

1. А: «П!» Ґ

2. «П? – а. – П!» Б.

3. «П?» – а. Г

4. «П, – а, – п». В