Морфологічний розбір займенника ми, нам, він!

  I ( заснули КТО? ) мы → местоимение 
Начальная форма: мы ( именительные падеж) 
II Постоянные признаки: личное ( разряд) ; 1 лицо ( у личных местоимений). 
Непостоянные признаки: именительный падеж, множественное число. 
III ( заснули КТО?) мы ( подлежащее,подчеркнуть ). 
 . 

Вогонь то здіймався, то затухав, де тільки міг. (місця)

Вогонь то здіймався, то затухав, поки вітер остаточно не задмухав його. (часу)

Вогонь то здіймався, то затухав, що аж дим до неба піднімався міри і ступеня дії)

Вогонь то здіймався, то затухав, наче хтось постійно підкладав дрова. (порівняльне)

Вогонь то здіймався, то затухав, адже погаснути йому не давали подорожні. (причини)

Вогонь то здіймався, то затухав, щоб зігріти кожного спраглого. (мети)

Вогонь то здіймався, то затухав, хоч хлопець і намагався підкладати дрова. (допустове)

Вогонь то здіймався, то затухав, так що цілу ніч поле було освітлене полум'яним блиском. (наслідку)

Объяснение:

Уточнювальні відокремлені члени речення вимовляються з особливою інто­

нацією й уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних чи другорядних

членів речення. Уточнювальні члени речення є тими самими членами речення, що й

слова, які вони уточнюють.

На письмі уточнювальні члени речення відокремлюються переважно комами,

іноді — тире.

Уточнювальними членами речення можуть бути:

1) підмети: Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими дуже гарні

дівчата (І. Нечуй-Левицышй);

2) присудки: Хлопець за два роки змінився, виріс, змужнів (О. Хапать ко);

3) означення: Ніч була гаряча, жнив’яна (І. Нечуй-Левицький);

4) додатки: Ніхто ще так не описував наших лісів, їхньої багатої флори, їхніх

щедрот і краси (Л. Волощук);

5) прикладки: Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу на

папері (І. Нечуй-Левицький);

6) обставини: Он там, на горбку, має бути весела батьківська хата

(Ю. Мокрієв).

(І Увага! При відокремлених уточнювальних членах можуть вживатися слова

І окрім, крім, замість, за винятком, зовсім та ін.: Щемить — і вибух десь тут,

_| зовсім поруч (В. Козаченко).

Відокремлені другорядні члени речення можуть бути уточнювальними (поясню-

вально-уточнювальними зворотами). Уточнювальні члени речення конкретизують

поняття, звужують його. Вони бувають поширеними і непоширеними, наприклад: Її

зір немовби хотів проглянути аж туди, в саму незрозумілу й моторошну тайну без­

конечності (Ю. Смолич); Я хочу встати вранці, на зорі (Л. Костенко); А там, за

Ятранню,- Веселі Боковеньки! (М. Вінграновський).

Уточнювальними можуть бути всі члени речення, крім підмета.

Уточнювальний член речення до підмета і до додатка виконує функцію прикладки,

наприклад: Скоріше буже приїздила мати їхня, Ярина! (К. П ісоцький); Він дзвенів не

раз, переливався, споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Добрим словом

годиться згадати сьогодні турботливого батька Лесі — Петра Антоновича Косача —

і матір ї ї — відому нашу письменницю Олену Пчілку (О. Гончар).

Объяснение: