Провідміняйте в шести відмінках . триста тридцять два , сімдесят два , сто вісімдесят шість , чотириста двадцять вісім

Н. триста тридцять два;              сімдесят два;   сто вісімдесят шість
р. трьохсот тридцяти двох ;        сімдесяти двох;  ста вісімдесяти шести
д трьомстам тридцяти двом;     сімдесяти двом ; ста вісімдесяти шести
з.= н.                                              н.
о. трьомастами тридцятьма двома; сімдесятьма двома; ста вісімдесятьма шістьма
м. на трьохстах тридцяти двох; на сімдесяти двох; на ста вісімдесяти шести

Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому.  Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...

-Привіт
-Привіт Настя
-Як справи?
-Добре,а в тебе?
- Теж, як тобі новини в нашій країні?
-Вони мене лякають.Кожний день я боюся, що мої рідні наражаються на небезпеку, ходячи на роботу
-Мені це знайомо, але я вважаю, що панікувати не треба, тому ,що наша країна робить все можливе, щоб уникнути кількості заражень
-Так, тут я з тобою згодна
-Що ти робиш ,щоб не заразитися?
-Рідко виходжу на вулицю, а якщо навіть йду, то одягаю маску
-Я теж
-Добре, бувай , мені потрібно йти допомагати мамі
-Бувай, була рада тебе почути