Переказ твору кишеньковий метал плі

Велика людина знає ціну маленької монети. 
 Сіцілійське прислів'я

Ми завжди маємо в кишені жменьку різних монеток. Кишеньковий метал – так називають іноді металеві гроші. Історія монет сягає 27 століть. Перші з них, викарбувані з міді, а пізніше – із золота,  були виготовлені у стародавньому Китаї. Там їх виливали не круглими, а у вигляді різних невеликих предметів.

Монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.

Слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.  

Одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко.  Тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.

Карбування монет було державною справою. Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.

У 1792 році при розкопках у Києві була знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава Мудрого, яка так і називалася – «срібник».

Тепер монети виробляють із різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.

Монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. Але пам*ятаймо: Золота вистачить на всіх, але любов дістанеться лише найсміливішим! 

ответ:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги і тобі, осінь, за цю красу!

Объяснение:

ІІ. Подані іменники поставте у форму Кл. в. однини. Запишіть :

Невістко, зоре, Дмитре, хлопче, Маргарито, князю Ігоре, бабусю Маріє Вікторівно, Тоню, кобзарю Олеже Максимовичу, брате Віталію, вчителю, товаришу, друже, шевче, стороже, кияни.

ІІІ. Виправте морфологічні помилки. Запишіть правильний варіант :

Шановна Вікторіє Іванівно, вибачте, що я пропустив навчання з фізики.

Протягом тижня мене мучив нежить і головний біль, тому я порадилась із лікарем Ігорем Юрійовичем.

На нас чекала довга путь: ми ходили стежками Тараса Шевченка, а потім стояли над кручею на Чернечій горі.

Бажаю успіхів у навчанні