Провідміняти словосполучення вісім тижнів

Н вісім тижнів
р восьми/вісьмох тижнів
зн вісім/вісьмох тижнів
д восьми/вісьмом тижням
ор восьма/вісьмома тижнями
м на восьми/вісьмох тижнях

Висим тижнив                                                                                                         восьми тижднив
восьми тиждням
висим тижнив
восьмома тижднями
на восьми тижднях

Нещодавно я прочитала книгу німецького письменника Отфріда Пройслера " Крабат". Ця книга мене неймовірно вразила. В ній розповідається про хлопчика Крабата, який потрапив на чарівний млин. Там живуть і працюють 11 таких самих як і він мірошниченків. Вони мелють зерно цілий рік, але на Різдво всі стають сумними і замкненими в собі. Крабат спочатку не розуміє, чому? Але потім він дізнається, що майстер має угоду з Смерттю і кожного року має вбивати одного учня заради свого безсмерття. Крабат втрачає свого друга Тонду і на наступний рік хтось ще має померти. Він дізнається, що це можна зупинити. В ніч на 1 січня його дівчина прийшла до млина і обрала його, перекинувшогося на ворона серед таких самих воронів. Так майстер помер, а Крабат і його друзі змогли піти з млина. Мені подобається цей твір, бо Крабат став для мене прикладом мужності і хоробрості. Я знаю, що у цього письменника є ще багато творів і я з нетерпінням чекаю шансу прочитати їх.

Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.

Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.