1.переделать на не прямую мову: а мати вийшла на поріг і мовила "вертайся , сину"! 2.розставьте пропущені розділові знаки. 1.а мати кличе нас дивіться діти он воду із дніпра веселка позичальника. 2.я тобі і небо сину прихилила б каже мати. 3.ми в колективі дружнім життя не проти перемовлялися між собою шпроти.

1. А мати вийшла на поріг і благала сина, щоб він повертався.
2.
1.А мати кличе нас:" Дивіться діти он воду із Дніпра веселка позичальника".
2."Я тобі і небо сину прихилила б",- каже мати.
3."Ми в колективі дружнім життя не проти", - перемовлялися між собою Шпроти.

1. А мати вийшла на порвг і сказала синові вертатися.
2. А мати кличе нас:"Дивіться, діти, он воду із Дніпра веселка позичальника! "
3. "Ми в колективі дружнім життя не проти",—перемовлялися між собою Шпроти.

Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!

Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка...  Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.