Твір мініатюра на тему "грайливий вітер" 4-6 речень

Грайливий вітер ніжно лоскоче моє лице. Так приємно в ясний,теплий ранок відчувати його обійми на своєму лиці. Він грається з моїм волоссям,добавляючи в мою зачіску красиві кучері. Ніжний вітер зірвав з дерева листочок,який і став закінченням моєї літньої зачіски.

1) Н.в.Дев'ятсот вісімдесят сьомий
    Р.в.Дев'ятсот вісімдесят сьомого
    Д.в.Дев'ятсот вісімдесят сьомому
    Зн.в.Дев'ятсот вісімдесят сьомий(сьомого)
    Ор.в.Дев'ятсот вісімдесят сьомого
    М.в.На дев'ятсот вісімдесят сьомому
2) Н.в. шістсот п'ятдесят чотири
    Р.в. шістсот п'ятдесяти чотири
    Д.в. шестистам п'ятдесяти чотири
    З.в. шістсот,шестисот п'ятдесятьох чотири
    О.в. шестмистами п'ятдесятьма чотири
    М.в. на шестистах п'ятдесяти чотири
3) Н.в. триста двадцять одна
    Р.в. трьохсот двадцяти одного
    Д.в. трьомстам двадцяти одному
    З.в. триста двадцять одна
    О.в. трьомастами двадцятьма одним
    М.в. про трьохстах двадцяти одному

Був соняцний весняний день. Птиці щебетали. Та рапотом мені захотілось до ліса. Я зібрав свої речі, та пішов на прогулянку. Білі хмаринки так і пливли по блакитному небу. Повітря тепле тепле. Ось вже підхожу до лісу.
  Я йшов стежкою, та побачив гарну, затишну галявину. Підійшов розтеливши свою ковдру, сів та дістав свій обід, який дала із собою матуся. Но рапотм я почув голос дівчинки яка кликала на до Підійшовши до неї я запитав: Ти заблукала?
А вона відповіси мені: Так я гуляла по лісу, та побачила зайчика. Побіжала за ним, а він від мене, так і заблукала. Підемо я тебе виведу, але спочатку ми поїсимо.
 Ми прийшли до моєї галявини та почали обідати. І тут я у неї спита: Як тебе звуть? Мене Марийчко. А тебе? А мене Павло.
Так ми з нею познайомились, і кожний тиждень ходили до ліса разом.