Твір-роздум: "чи готові ви до вибору життєвого шляху.що на вашу думку при цьому э найголовнішим? "

невпевнений, що готовий до цього вибору, але чи є в мене вибір? рано чи пізно життя все одне змусить його зробити, то чи треба чекати, щоб змусило?  

  батьки , вчителя, друзі, я сам багато зробили, щоб мені було легше зрозуміти своє місце у суспільстві. я вже бачив деякі свої сильні та слабкі сторони характеру, в мене було багато часу на оцінювання мрій. за цей час я подорослішав і дуже хочу показати й доказати, що вже не дитина й маю право на своє відчуття реальності життя. я хочу змінити цей світ на краще. хочу спробувати поділитися своїми відчуттями й відкриттями шляхів з кризи суспільства.

  так , я розумію, що не зможу зробити це одночасно, а можливо й ніколи не побачу своїх досягнень, але якщо не я , не мої друзі та одномрійники, то хто це розпочне. я впевнений, що від мене також залежить те, яким буде цей світ у майбутньому. найголовніше, не зрадити своїй мрії, своєму серцю, не забути заради чого я хотів прожити своє життя. я знаю, впевнений, що багато труднощів й розчарувань мене чекає, але шлях пройде той, хто йде ним.  

ответ:

зимние краски

считается, что зима носит исключительно белые одеяния. дома надели белые снежные шапки. деревья укрылись от мороза под белоснежным пледом. дороги замело, закутало белым покрывалом. всё белым-бело вокруг.

но если приглядеться, то снег не всегда белого цвета. под лучами солнца сугробы переливаются всеми оттенками розового и желтого. на обочине дороги, там, где сквозь снег проглядывает земля, снег становится бурым и даже коричневым.

еще больше красок в снежном одеянии природы можно наблюдать вечером. закат окрашивает снег в лиловые, сиреневые и фиолетовые тона. а длинные сосульки становятся похожи на синие стрелы.

объяснение:

червоній, колодо, печи раків, коли не послухав старших, як картоплю кагатував (в. кучер);

куропатенко почервоні звичайно, заслужено спік раків — законів конспірації треба суворо додержувати і між собою (ю. смолич);

— ти бачила, оленко, як сава раки пік? не знав, куди очі діти (о. копиленко);

він оповідає, а я печу раків від сорому (збанацький);

отримавши двійку, олег зрозумів, що знову перед батьками доведеться пекти раки.

ніхто так не уміє пекти раків як наш сашко – збреше й не почервоніє.

не вмієш пекти хліба – будеш пекти раків.

іван мовчки пiк ракiв i згадував свою ганьбу.

бувать в житті моменти, що змушую пекти раків за свої вчинки.

оленці було дуже соромно, вона почервоніла та опустила очі – пекти раків їй було, нажаль, не вперше.