Написать твір оповідання саме це я називаю гідним вчинком

У наш нелегкий час, коли шкала цінностей повністю перевернута, коли матеріальні блага важать більше від духовних надбань, починає здаватися, що вже щезли благородство та честь, доброта та милосердя. Але це не так! Є цінності, які не зникнуть ніколи, на них не вплинуть історичні кризи. Ці цінності народжені, щоб жити вічно.
Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ – гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами.
Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, – перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі – на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.

Твір на тему "Мої враження від Хотину"

в УкраїніВідеоПогляд з висотиСтворено людиною

Хотинська фортеця: скарби і таємниці одного із найвеличніших замків України (фото)

19.08.201850398

Колись вона була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії. Могутнім захистом українських земель. Тут відбувались великі історичні битви. За фортецю боролись князі та імперії, під її стінами гинули тисячі воїнів. Та війни і правителі все одно залишились в історії.

А Хотинська фортеця – і досі одна із найгарніших архітектурних пам’яток України.

Хотин – давнє місто двох світів – християнського і мусульманського

В XI столітті на скелястому березі Дністра східно-слов’янські племена побудували “град” Хотин. Від Х до ХІІ століття місто встигло побувати у складі аж трьох князівств – Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського.

На протязі багатьох століть на цих землях співіснували дві різних культури – мусульманська та християнська. Будівництво церков змінювалось спорудженням мечетей, на руїнах яких потім знову були церкви…

Кажуть, свого часу в одній із споруд замкового комплексу були навіть знамениті турецькі бані з басейном. І що ще цікавіше – тут розміщався справжній турецький гарем, де за легендою, тримали 30 дівчат.

Турецькі і польські вояки, козаки і гетьмани у різні періоди жили тут.

«Айвенго» – це історичний роман. Але вивчати по ньому історію, мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам’яті про події, а не самих подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не вдієш.

Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.

Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби – як колись Одіссея.

Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.

Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач зміг пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.

Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.

Річард Левине Серце – справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хто тихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще втілено в ньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу та боїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич і влада.

Хрестоносець Айвенго, який все зробив для визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїть храмовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань та багатства.

Можна продовжити це співставлення, але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов не зможуть домовитися. Як вода і вогонь.

Саме тому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили. Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час. Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається проти того, хто його скоїв.

Так сталося і в романі Вальтера Скотта.

Як завжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життя добрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти зла, із яким кожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й інша історія.