Побудувати речення за схеми 1) , , . 2) , а , і : . 3) , , , але . 4) -, і .

1) Друже, а сьогодні дуже гарна погода
2) Мамо, а братик і його друзі: ходили до лісу

- Привіт!

- Привіт!

- Як справи?

- Добре. А в тебе як?

- Теж непогано

- Вже дуже скоро буде літо, каникули, роби що хочеш

- Так, справді, вже скоро

- Чім займатимишся??

- Поїду на море, потім буду жити з сестрою, робити все що заманється

- Море - це добре, я теж мабудь поїду

- Я от що думаю, ми ж підемо у одиннадцятий класс

- І що?

- А що далі? Як складеться наше життя?

- Незнаю, у кожного свій шлях 

- Я буду сумувати за школою

- Я теж буду сумувати, за вчителями, за однокласниками

- А пам'ятаєш нашу першу вчительку?

- Звісно,вона нас дуже всіх любить, і ми її теж

- А як вона захищала нас, заступалася за кожного, підтримувала, вона була, як друга матір

- Так, це правда

- Мені буде не вистачали уроків, перерв, нашого місця на підвіконні

 - А мені буде бракувати нашої другої вчительки, яка була хоч дуже сувора, але все ж таки добра та справедлива.

- У дитинстві мені здавалося, що закінчу школу з радістю, скоріш хотілося вийти з ціх стін, стати свободною людиною, а зараз? Я не хочу йти зі школи.

- Знаєш, як не дивно це звучить, але й мені теж не хочеться

- Пам'ятаєш, як ми вперший раз зустрілися?

- Звісно. Я приїшла к вам у клас у віці десять років. Ти була гарненька, смуглява, привітна, добра, весела.

- А ти, як зараз пам'ятаю, була з довгим волоссям, добрими очами, з доброю душею.

- Так, ми знаїшли спільну мову, та почали дружити

- Я хочу, щоб останній рік у школі, був такій же яскравий, як і наші спогади

- Я теж

- До завтра!

- До завтра!

-Мамо, що це?-запитав син, побачивши незвичайну для нього тарілку.

-Це тарілка.-з легким сарказмом відповіла мама.

-Так але вона..не така як всі інші...вона

-..ніби з казки?-доповнила мама.

-Так. Де ти її взяла?-спита син роздивляючись тарілку і шукаючи чи нема цінника,-ти її купила?

- Ні, це ще від нашої бабусі лишилося, вона сама його розписувала. Це петреківський розпис.

-Але як можна так красиво його розмалювати, та ще й вручну?

-Потрібно це любити і вкладувати душу, тоді все вийде.

-А ти так вмієш?

-Так, вона й мене змалечку цього навчила.

-А звідки появивсяцей розпис?

Хлопчик вернувся дуже швидко і приніс все, що потрібно.

-Я розкажу тобі історію.Село Петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. Реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. Тут займалися усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва.Раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату.

-А чому ж зара такого не роблять?

-Роблять, але тільки справжні майстри й продаються такі речі досить дорогу, тепер це намалювати може й машина,хоча і не так красиво.Ось, на нашому сервізітакож похожий малюнок.

-Так дійсно він красивий, але не настільки.Все таки те, що зроблено з душою, не замінить машина...