Ть написати есе на тему «дешева риба - погана юшка»

Ще будучи студенткою в радянські часи задумувалася над запитанням: чому слово­сполучення «рибний день» викликало нудоту і млоїння у шлунку? І рибу я любила, і меню мене влаштовувало, проте від назви страви «борщ із кількою» апетит зникав повністю. Може, я була вередливою щодо їжі (бо є ж люди, які люблять саме такий борщ), а може, вибір рибних страв був таким мізерним, проте рибні дні наводили тугу смертну, і не тільки на мене одну. Та й у домашніх умовах зготувати з тих продуктів, які пропонувала наша торговельна система, щось оригінальне чи просто смачне було нелегко — занадто примітивний був асортимент рибної продукції. Інша річ — нині. «Смачне життя» на своїй шпальті колись уже наводило цікаві рибні страви, той–таки буйабес — французьку юшку з морепродуктів. Сьогодні хочу повернутися до цієї теми, розширивши її інтернаціональними рецептами. Виявляється, навіть банальна юшка може бути вишуканою і навіть екзотичною стравою, а якими оригінальними бувають закуски з риби! Тож до справи, тобто до риби.

Объяснение:

                              Осень за окном 
Это большое счастье, что мы живем на такой географической широте, где есть целых четыре времени года - прекрасные и непохожие между собой. Все они дарят нам свою красоту. Осень считается наиболее своенравным, видимо, из изменчивость осенней погоды. Так светит нежаркое солнце, то капает печальный дождь, то стоят серые пасмурные дни, то дует сильный ветер ... Однако есть в осени величавая созрела красота.
В сентябре и в начале октября природа пышная, яркая: деревья меняют изношено уже зеленый наряд на роскошные золотые одежды, украшенные ярко-желтыми и красными украшениями. Жара Стоят теплые ясные дни, погода мягкая, так и хочется бродить тихими улочками и любоваться красотой, что окружает тебя.
Глаза разбегаются от обилия цветов! Зацветают осенние цветы - астры, георгины, и до сих пор плывет в воздухе аромат роз. В пору бабьего лета все вокруг покрыто причудливыми сеточками-паутиной. И когда пройдет легкий дождик, его капли путаются в них и сверкают на солнце, не смочив творения пауков.
А потом осень становится печальной. Медленно опадают листья с деревьев, превращаясь в мягкий ковер, шуршит под ногами. А если вдруг ударит хоть легкий мороз, большинство деревьев роняют все листья одновременно. До следующей весны отправляются птицы в теплые края. Становится холоднее, и поэтому не хочется дождя, а идет дождь чаще и чаще. И ветер усиливается. Еще солнце заходит все раньше, на улице холодно и неуютно. И осень, прощаясь с нами, незаметно переходит в зиму ...

 

Мало хто любить самотність. Воно пригнічує і вганяє в депресію. Ми завжди намагаємося бути в якому б то не було суспільстві. Не важливо в якому. Головне, щоб тиша не оточувала нас повністю. Адже суспільство відіграє величезну роль у нашому житті. Воно виховує нас, направляє нас, впливає на все наше життя. І відрив від цього звичного кола може бути досить складний для нас. Але часом суспільства стає занадто багато. Тоді людині хочеться самотності, і в цьому немає нічого поганого.

Самотність. Всі сприймають її як якусь невдачу або безталання. Адже якщо людина самотня, значить вонапостійно програє. Переможець не може бути самотнім. Навколо нього завжди друзі, рідні та знайомі. А раз людина самотня, то щось з ним не так. Але це не так. Багато людей прагнуть побути на самоті. Наприклад, ви великий начальник. У вас цілий день дзвінки та зустрічі, навіть у пробці ви з кимось розмовляєте. Упевнений, що прийшовши додому, перше, чого ви захочете - це тиші й самотності.

Адже у кожної людини є свій особистий р. Це деяка зона навколо себе, в яку ніхто не допускається. І ви самі знаєте, що порушення оточуючими нашого особистого нічого доброго для нас не несе. Нас це дратує і злить, а може навіть викликає агресію. Тобто, природа сама заклала в нас невелику тягу до перебування наодинці з собою. Хоча б у зоні особистого Самотність допомагає ясніше мислити

 

Всі ми живемо в містах і відмінно уявляємо собі як працює ця величезна система. Ми постійно кудись біжимо: з роботи додому, від знайомих до друзів, з однієї зустрічі на іншу. Всі ці мишачі перегони стають причиною того, що ми не встигаємо подумати. Наша голова постійно зайнята думками про роботу, будинок, дзвінки і т.д. Зупиніться. Знайдіть хоча б один день в тижні, коли ви будете надані самим собі, думати тільки про те, що вам подобається, і робити тільки те, що ви хочете. Повірте, присвятивши день тільки собі, ви здивуєтеся своїм думкам. Адже не дарма багато шедеврів були створені майстрами своєї справи саме в самоті. Може, ви несподівано знайдете неординарну розгадку давньої проблеми. А раніше ви не могли її вирішити, адже голова постійна була забита іншим.