Можна мені з твтром? вчинок мого товариша він має закінчитися : цей учинок я важаю благородним (або негідним) іть будласка.

Колись мій товариш запросив зі мною пограти в шахи. Коли ми почали грати я ходив перший. Майже кожної хвилини він мені казав: ну хто так ходить чи чого ти довго думаєш або можна ж походити так. Я вважаю цей вчинок негідний тому що це не до а злість і це може співбесідника не сподобитись.
АБО
КОЛИСЬ МЕНЕ ДРУГ ЗАПРОСИВ ПОКУПАТИСЬ НА ПЛЯЖІ. ВІН ПОБАЧИВ ХЛОПЧИКА. З 3 класу, а ми (ваш клас) він почав його ображати. Я вважаю цей вчинок негідний тому що ображання молодших це неправильно, це щдоказує що ти слабий або дуже поганий. Таких не люблять!

Твір на тему осінь

Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж  чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер…  Проте є в осені величава дозріла краса.

У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.

Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.

А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…

Всеволод Нестайко - один з геніїв української дитячої літератури. Читати його твори дуже легко, вони неймовірно цікаві й захоплюючі.

Одним з таких творів є "Тореадори з Васюківки", головні герої якого - Ява Рень та Павлуша Завгородній. Хлопці надзвичайно веселі, вигадливі та допитливі. Вони ладні втілити в реальність будь-яку думку, що тільки-но прийшла в головв. Часто уе небезпечні й шкідлив проведення вільного часу. Але хіба ж дітям, а особливо хлопцям, це поясниш? Будь-яка небезпека для них вже пригода, ризикувати - діло звичайне, буденне.

Ява та Павлуша навчили нас шукати розваги звідусіль. Проводити свій вільний час на свіжому повітрі, у компанії з кращими друзями - ось яким має бути відпочинок. Будь-яка ідея може стати пригодою, але варто розділяти добрі й погані забави.

Проте, хлопці нерідко завдавали шкоди господарству односільчан. І хоч їм було весело від таких забав, але Ява та Павлуша мали б зрозуміти, що вони роблять неправильно. Окрім того, що обидва наражають себе на небезпеку (як у випадку з коридою із Контрибуцією), змушують переживати батьків (життя Робінзона Кукурудзо - Павлуші - далеко від дому), вони ще й псуютб чужі речі (наприклад, коли вкрали кавуни). Але, якби Ява та Павлуша розуміли це, то чи був би веселим цей роман?

" Тореадори з Васюківки" - дійсно цікава і смішна трилогія. Мені дуже сподобалися пригоди хлопців, читати такі книжки - одне задоволення. Роман змушує задуматися над своєю поведінкою, навіть якщо не аналізовувати твір. Ці думки приходять самі.

Всеволод Нестайко - справжній майстер слова. Один із небагатьох авторів, хто зміг написати дійсно захоплюючий твір для дитячої аудиторії.