Позначте речення зі складеним дієслівним присудком. (три правильні відповіді) 1 україні , її люду хочу я служити. (п. тичина) 2 я рідним полем вічно буду йти. (д.павличко) 3 ми ладні були крізь землю провалитися. (в. нестайко) 4 буду словом і хлібом ділитись. (м.сингаївський.) 5 зроблю собі човна із мрій і весла із пісень (м.рильський) 6 вона скінчила писати свою повість. (о. кобилянська) 7 тихо зітхає вітрець за вікномп. тичина)

Правильно: 1.Україні, її люду хочу служити

  Твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання улюбленої справи:

  Я дуже люблю готувати смачні страви. Моя найулюбленіша страва - це піца. Я навчилась її робити не так давно, проте вже сьогодні у мене не виникає труднощів. Спочатку я підготовлюю продукти, а потім починаю готувати тісто. Вдалий початок справи - запорука успіху.

  Поки підходило тісто, я нарізала грибочки, помідорчики, натерла сир. Далі я розкатала тісто, змазала його смачним томатним соусом. Зверху поклала гриби, помідори, тертий сир. Духовка вже була максимально розігріта, тому вже через 10 хвилин я дістала смачну та запашну піцу. Ця робота приносити мені задоволення, адже я роблю всіх рідних щасливими.

Ще в давні часи люди прекрасно розуміли силу і значення слів в житті людини.

Можливо, вам відома знаменита філософська притча про трьох «ситах» Сократа. До знаменитого давньогрецького мудреця прийшов знайомий, який хотів розповісти йому про одне його одного. І тоді Сократ попросив «просіяти» його розповідь через три сита»: правди, добра і користі. Виявилося, що вести, які приніс знайомий Сократа, не цілком правдиві, погані і не принесуть ніякої користі. Тоді славетний філософ запитав його, навіщо йому знати те, що має намір сказати йому знайомий.

В алегоричній формі притча віщає нам про роль слова в житті людини. Згадайте рядки російського поета Вадима Шефнера, говорять про те, що «словом можна вбити, словом можна врятувати». А чи завжди ми обережно і виважено підбираємо слова, пам'ятаючи, як багато вони значать в людському житті? Чи пам'ятаємо те, що слово - це не просто символ, а щось більше?

З найдавніших часів люди намагалися говорити, використовуючи певні правила, коротко і ясно. На глиняних табличках шумерів ще в IV-II тисячоліттях до нашої ери знайдено настанови про те, як вести себе в розмові. У ті далекі часи люди розуміли, що не можна говорити в роздратованому стані, бо потім доведеться каятися.

«Закони Ману», що являють собою давньоіндійський збірник поведінкових норм, свідчили, що не можна вимовляти слова в пригніченому стані. Недозволено словами уязвлять або лякати інших.

На стародавньому Сході вважалося найбільшою образою піти, не дослухавши до кінця.

Грубі словесні образи, посилені образами і душевними переживаннями, можуть викликати серйозні захворювання. Злі слова несуть негативну енергетику, завдаючи шкоди людській психіці.

На противагу їм добрі, теплі слова і побажання пам'ятаються роками, привносять гармонію і спокій у людську душу. Але, на превеликий жаль, у сучасному житті ми часто забуваємо або не хочемо говорити ласкаві і ніжні слова. Як було б здорово, якби люди не соромилися і не забували дякувати один одного, говорити красиві компліменти.

Нам Богом дано великий дар - мову, з до якого ми спілкуємося і передаємо інформацію. Не можна забувати про велику відповідальності у поводженні з ним.

Слова мають величезну силу, яку можна використовувати на благо людини. Адже саме вони - «одяг» наших думок, що визначають якість тих умов, в яких ми живемо.