Написать заметку в газету по теме "чи потрібна акція "милосердя""?

Милосердя можна з упевненістю назвати однією з кращих якостей, що має людина. У ньому укладено все хороше. Милосердя – це добрі вчинки. Не всі люди рівні й однакові, у декого життя складається не найкращим чином. Але це зовсім не означає, що таких людей потрібно уникати або ігнорувати. Милосердя – це своєрідна до з боку тих, у кого все в житті склалося добре, по відношенню тих, у кого склалося не найкращим чином. Так до може тільки людина людині. Інші живі істоти не знають категорію милосердя так, як її знаємо ми.
Акції милосердя завжди була актуальні. Але в нинішній час вони набагато актуальніші, ніж коли-небудь раніше. Життя в Україні останнім часом погіршилася радикально. Багато людей просто не виживуть в нових умовах. Акції милосердя – це саме те, що може до Кожен з нас може бути милосерднішим, всі разом ми повинні організовувати такі акції. Можливо, завдяки всьому цьому чиєсь життя буде врятоване.

На канікулах наш клас ходив до історичного музею. Екскурсовод розповів нам багато цікавого. Ми бачили речі, якими користувались давні слов'яни: монети, жіночі прикраси, засоби праці, посуд, зброю.

Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося потримати в руках.

В музеї багато документів, книг, які розповідають про історію України і історію нашого рідного міста. Виявилось, що навіть назви старих вулиць міста мають своє походження і свою історію.

Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.

Багато з наших співвітчизників кожен рік вирушають на відпочинок до модних гірськолижних курортів чи на узбережжя екзотичних морів і океанів. А я зі своєю родиною волію відпочивати, не виїжджаючи з нашої рідної країни. Природні багатства України дозволяють довго не замислюватися над місцем відпочинку, бо кращим вибором для усіх наших співвітчизників є Південний берег Криму, куди ми і їздимо кожен рік з тієї пори, коли я себе пам’ятаю.Ось і минулого літа я разом з батьками відпочивав біля Чорного моря. Разом з нами на відпочинок приїхалище дві сім’ї, які були друзями нашої родини. Ми відпочивали в Криму, і свій наметний табір розташували на узбережжі Чорного моря, неподалік від маленького кримського села. З одного боку нашого табору можна було побачити жовто-зелений гарячий степ, з другого – безкрайні простори голубого моря, зліва нас оточували виноградники, а справа – мигдалевий сільський сад. Жили ми в наметах, а їжу готували на невеличкій газовій плитці. Воду можна було набирати лише в селі, де розташовувалась чиста криничка.У селі, біля якого розташувався наш табір, було досить небагато хат. Їх, як прийнято в Криму, оточували сади зрізноманітними деревами, які були не менш розкішні, ніж у нас вдома. Усюди росли персики, виноград і абрикоси. А ось яблук було досить мало. Зате навкруги цвіли розкішні різнокольорові троянди, які так чудово пахнуть ввечері.

Объяснение:

норм?