Без мови рідної й народу нашого нема

Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.Рiдна мова . Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi.Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови.Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє.Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє.Мова народу - найкращий цвiт, що нiколи не в’яне, а вiчно живе, розвивається

Ми звикли, що доброта частіше виражається вчинками. Є деякі люди, які роблять багато хороших справ, але вкрай скупі на добрі слова. Такому скажеш а він тобі буркне у відповідь щось нерозбірливе. А добре слово, як відомо, і кішці приємно. А інший солодко говорить, який він добрий, а доброти-то від нього ніхто ніколи не бачив.

Що є доброта? Чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? Як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? Раз на тиждень або щодня? Добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? Думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. Так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.

–         Доброта обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:

–         Доброта забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.

–         Доброта дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.

–         Доброта дає сили – для перетворення світу на краще.

–         Доброта дає можливості – участі та до оточуючим людям.

–         Доброта дає можливості – ставати краще самому і допомагати стати краще оточуючим людям.

–         Доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.

Добрі справи людей високо оцінювалися в усі часи. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, які їхали за тридев’ять земель рятувати людей від хвороб, вчити дітей, допомагати жертвам катастроф. Добрі справи – це і благодійність багатих людей, які на свої гроші будували гімназії та школи, відкривали і містили безкоштовні лікарні та будинки для старих, матеріально підтримували таланти і допомагали отримати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадив великий капітал, то можна й спізнитися.

Завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: «Поспішайте робити добро!» Не треба чекати, коли станеш багатим, як Ротшильд.  Добрі справи – це і добрі слова, і до старим, і підтримка друзів. Задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? А коли допоміг їй по господарству? Чи давно відвідував бабусю? Чи телефонуєш дідусеві регулярно, і ділишся з ним своїми проблемами? Чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про до або відговорився вічною зайнятістю? Чи відвідав хворого друга? Це і ще багато іншого можна робити вже сьогодні. Не відкладай добрі справи на майбутнє. «Зроби добро і воно обов’язково до тебе повернеться». І запам’ятай:

–         Доброта – це чуйність, душевне розташування до людей, прагнення робити добро іншим.

–         Доброта – це те, що здійснюється добровільно, безкорисливо, для загальної і для своєї користі, але не на шкоду собі.

–         Доброта – це альтруїзм розумної людини.

–         Доброта – це світло душі, що висвітлює простір навколо людини краще самого сильного ліхтаря.

–         Доброта – це дієві співпереживання оточуючих людей і бажання блага для всіх.

–         Доброта – це процес душевного творчості, результатом якого стають добрі справи.

–         Доброта – це свідома відмова від осуду особи за його помилки і необдумані вчинки.

–         Доброта – це позитивне ставлення до навколишнього світу і відсутність злопам’ятності.

Проява доброти в повсякденному житті – це дуже важливо. Сьогодні доброта може дуже полегшити наше життя у самих різноманітних сферах. «Зроби добро і воно обов’язково до тебе повернеться». Доказом цього можуть служити різні прояви доброти людини, серед яких:

Благодійність. До людям, які в силу різних причин потрапили в складні життєві обставини – один із проявів доброти людини.

Міжособистісні відносини. До доброї людині люди тягнуться не тільки в горі, але і в радості.

Вибір професії. Не може бути хорошим учителем чи лікарем людина, яка не має у своєму серці доброти.

Література. Позитивний герой в літературі – майже завжди добра людина.

Чуйність до оточуючих. Виявляючи інтерес до оточуючих людей, турботу про них, людина проявляє доброту.

Доброта – це прояв щирих, добрих почуттів по відношенню до когось або чого-небудь. Доброта робить нас чуйними і терпимими, здатними дарувати оточуючим турботу і любов. У нашому сучасному світі такі якості, як доброта, милосердя, почали поступатися місцем себелюбству, егоїзму, черствості, байдужості, хамству, зарозумілості. Цього не можна допускати. Ми, майбутнє покоління, повинні прислухатися до слів наших предків – мудрих людей, – і стати справжніми людьми. Слово «людина» звучить гордо. І тому не можна втрачати людські якості. Треба так жити кожному з нас: любити людей, закликати оточуючих до добрих взаємин, не заздрити, не вередувати, бути чемною. Доброта – це людська якість, яка найважливіша з усіх, це гармонія всіх людських якостей, коли одночасно в людині присутня повноцінність, любов, краса, честь, совість, правда, дружба, мир. Я бажаю усім вам: «Зроби добро і воно обов’язково до тебе повернеться».

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.Аршин на піджак, а два — на латки.Багач! Його сусіда чотирма волами оре!Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.Біда біду перебуде — одна мине, десять буде.Брехень багато, а правда одна.В ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть.В роботі «ох», а їсть за трьох.Вила гострі, а не один кінець мають.Вип’є і з’їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.Від великого до смішного — один крок.Він уже сім літ на одній дудці грає