Твір на тему у чому полягає гідність людини?

У наш нелегкий час, коли шкала цінностей повністю перевернута, коли матеріальні блага важать більше від духовних надбань, починає здаватися, що вже щезли благородство та честь, доброта та милосердя. Але це не так! Є цінності, які не зникнуть ніколи, на них не вплинуть історичні кризи. Ці цінності народжені, щоб жити вічно.

Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ — гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами.

Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, — перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі — на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.

На своїй картині “Вечір на Україні” А. В. Куїнджі зображує чисто український сільський пейзаж. У центрі картини українські хатки з солом’яними дахами і білими димарями. Вони знаходяться на невеликому пагорбі, який обнесений саморобним парканом із прутів. Біля паркану ростуть різнокольорові квіти і дерева.

Над пагорбом проходить сільська стежка, яка проходить між високими гіллястими деревами, утворюючи прекрасну природну алею, в кінці якої видніється ще один український будиночок. З правого боку знаходиться багато горбків і невеликих природних пагорбів, на яких зведені українські хатки.

Між хатками виділяється світлою смугою серед зелені безліч звивистих стежок. Літній день підійшов до кінця. Вже вечір, і небо осяялося чудовим заходом. Йде сонце настільки чудово розфарбувало небо, що дивлячись на картину, здається, ніби потрапляєш в якусь невідому країну або чарівну казку. Немов, це не реальність, а якийсь вигаданий світ.

Объяснение:

Естественно можешь переписывать только 1 абзац

У кожного з вас, друзі, є найпотаємніша, найсвітліша мрія про майбутнє: ким бути; один напевно хоче стати льотчиком, другий - металургом, третій - комбайнером, четвертий - учителем, адже безліч світлих доріг перед юними громадянами демократичної країни, і в кожного з них безумовно є своє заповітне бажання. Як добре мріяти про майбутнє; як кажуть, людина без мрії, що птах - безкрилий, однак тільки та мрія не безплідна, яка тісно пов’язана з життям з працею в ім’я Батьківщини. Над усе ми цінуємо труд, ми славимо тих, чиї груди прикрашають ордени й золоті медалі. У нас не повинно бути ледарів, дармоїдів, білоручок; ви ,друзі, мабуть, найщасливіші люди на Землі, бо жити вам і творити у світлому майбутньому.