Твір-роздум на тему "куди веде моя стежина".іть

Внашому житті кожен намагається крокувати власною стежиною! адже,у сучасному світі багато розчарувань,з якими найчастіше стикається молодь.для того ,щоб не покинути свій вірний шлях,ми повині мати велику силу волі,виробити в собі сильний характер,не зупинятися перед труднощами,не боятися перешкод,а вперто крокувати стежиною до своєї мети,кувати так би мовити своє щастя! і я мабуть,візьму в самостійну дорогу девіз життя франка: "працювать,працювать,"адже саме праця формує і виде нас на правильний шлях.         я зможу довести тим,хто в мене не вірить ,що  у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною крокуючи власною стежиною!  

дорогі наші батьки! щиро дякуємо вам за благословення та весільний коровай! ми докладемо всіх зусиль, аби берегти свою родину, щастя та кохання, будемо ставитись до них з усією відповідальністю і чуйністю – так само, як ви, любі, ставились до нас! ми цінуватимемо одне одного так, як колись цінували кожен кристалик солі, яку ви нам сьогодні піднесли. ми дякуємо вам за любов і турботу, якими ви продовжуєте огортати нас. ми дякуємо богу за те, що ви у нас є!

любі тати й мами! сьогоднішній хліб смакує особливо, адже його нам подарували найрідніші люди – ви. неможливо передати словами, наскільки ми щасливі від того, що ви у нас є. неможливо висловити, наскільки ми вдячні вам за вашу підтримку і беззаперечну любов. дякуємо, любі, що виростили нас одне для одного і розділили цей день з нами. завдяки тому, що ви поруч, він став ще прекраснішим!

шановні і дорогі батьки! сьогодні ми хочемо від чистого серця подякувати вам за роки, дні, години і секунди, які ви присвятили нам. дякуємо за підтримку, яку отримували від вас протягом усього життя! дякуємо за беззастережну любов, якою ви огортали нас. сьогодні наша родина стала вдвічі більшою – додалось рідних та коханих людей. дякуємо вам за це чудове свято – без вас ми не впорались би! ми дякуємо долі і богу за те, що ви є нас, любі!

составить схемы.

1. только сверчок стрекочет во ржи, шелестит сухой колос и иногда запидпальомкае перепелка. 2. как-то обернулась харитя назад, чтобы положить нажать горстку, посмотрела вокруг - и страх обнял ее. 3. босые ножки ступали по утоптанной тропе, над головой, между колосками, синело небо, а с обеих сторон, как стены, стоял рожь и шелестели усатым колосьями. 4. харитя услышала, что ее маленькое сердце заболело, как кто сдавил его в руке; слезы задрожали на ее длинных ресницах. 5. в прошлом году харитя была еще маленькая, маленькими ручонками она не могла удержать серпа, а теперь уже выросла, набралась силы, и руки увеличились. 6. елка задрожала снизу верхушки, как испугалась неожиданного бедствия, и несколько зеленых хвои упало на снег. 7. здоровые корявые дубы грозно стояли в снежных сугробах; им было все равно, что дул холодный ветер