Яку синтаксична роль виконуе займенник невесты прыклады

У реченні займенник виконує синтаксичну роль будь-якого члена речення.
Наприклад: І в наше (означення) віконце загляне сонце.
Не рубай дерево, яке дає тобі (додаток) затінок.
Народився я (підмет) украінцем, то прагну волі.

На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня хо­дити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ва­ша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя пе­ретвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покли­канням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й висо­ку кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.

На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що неве­ликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерп­ним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які що­разу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю сер­йозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чем­піонаті.

До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.

Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Ми­коли Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумів­ши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.

Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.

Жив собі маленький жолудь на прізвисько малий. він був найменший з усіх жолудів на своєму дереві, і тому всі більші жолуді кепкували над ним, що його дуже легко розчавити. і от одного разу, коли великі жолуді зібралися та знову стали кепкувати над малим, йому стало дуже сумно, він образився і розплакався. а тут якраз прийшли злі хлопці-бешкетники і почали рвати і чавити жолудів. великі жолуді злякалися і закричали: «і! » маленький жолудь почувши це відразу прибіг, хлопці побачили його і стали чавити, але так і не змогли це зробити. тоді хлопці подумали, що цей жолудь напевне зачарований, злякались і порозбігались. а всі великі жолуді підбігли до малого, почали його підкидувати вгору і красно дякувати за те, що врятував їх від бешкетників! а після цього всі маленького жолудя почали шанувати і ніхто більше його не ображав.