Напишіть розповідь діти гуляли в лісі і дуже насмітили. щоб сказали звірі і птахи як би вміли

якби птахи та звірі могли говорити вони б сказали.щоб діти не смітили а коли будуть іти до дому щоб забрали сміття.і щоб затушили вогнище бо може бути пожежаюю.і щоб вони знали що треба берегти природу.бо природа це наша годувальнеця . і е наш рідний скарб.

Cердиться березень, вітром бурхає,аж голі дерева стогнуть та гнуться.землю замерзлу вдень дощиком мочить,а на ніч морозом дужим стискає.хмари збирає з усіх закутків неба,що нікуди сонцю й глянуть на ринуть веснянії води рікою,дороги та греблі всюди руйнують,мокра ж хуртеча на полі і в лісі билину зелену снігом вкриває сердиться березень: серце віщує,що скоро вже, скоро йому доведеться квітню квітчастому, меншому брату,своє королівство - землю віддати,і він замишляє ось що зробити: квітня квітчастого, меншого брата,ніби покликать до себе у гостіот зараз хмари роздмухав по небі,а сам поклонився сонцю ясному: просить він в сонечка і з неба(буйнесенькі стануть теж у пригоді): землю сушити, травицею вкрити,первоцвітом, рястом гай уквітчати.тільки що глянуло сонечко з неба -вже й стежка біленька в'ється болотом,пташка щебече в повітрі прозорім,травиця зелена з снігу вилазить.бачить, що сонечко щиро працює,-пташок посилає березень хитрий,тих, що то з вирію просто летіли,-в гостину до себе брата прохати.квітень, почувши запросини тії: - поїду,- зрадівши, каже,- до брата! -й очі веселі від щастя засяли.зараз почав він ладнатись в дорогу: лаштує чумацького воза; на пашу рясту, фіалок готує для коней,а сам надягає шати зелені.- гов! а куди це ти, братику, їдеш? -хтось крикнув йому голосочком дитячим.квітень оглянувсь та, скинувши оком,молодшого брата - травня побачив.травень був хлопчик на диво вродливий: як небо, очиці сині-блакитні,шати на ньому із квітів веселих,аж пахощі гарні віють від нього; в пишній короні росинки перлисті так грають на сонці, немов самоцвіти.скаже він слово, то так і здається,що то соловейко в лузі співає.квітень вітається з травнем та й каже: - до березня в гості, братику, їду! -травень відразу чогось засмутився.- знаєш що,- каже,- друже мій милий? скажу тобі нишком дивнії речі: матінка наша, весна запашная,бувало, малого мене пригортає та часом зітхне і промовить тихенько: "трьох вас, синів, я у світоньку маю,-березень, старший,-дитина "як візьмеш на воза ще човен та сани,тоді рушай сміло до березня в гості! -слухає квітень розумної ради й на воза складає човен та

Осінь. різнобарвна, розмаїта. спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. восени красиво. листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.у середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. після дощу в лісі багато грибів. на кущах спіють ягоди. у садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! воно солодке і пахуче, дуже смачне.осінь часто непогожа. за густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль. буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. збирають урожай в полях, садах, городах. потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. холоднішає. люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. з прощальними криками відлітають у вирій птахи. відчувається, що скоро настане зима.