Написати твір "у чому полягає життєвий успіх? "

Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.

Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок  – взагалі нічого. Батько загинув на війні, коли хлопчикові  виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.

Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.

Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.

     Для того щоб жити в гармонії і злагоді з усім живим, у  першу чергу потрібно осягнути для себе зміст золотого правила моралі: "Стався до всього так, як хочеш щоб ставилися до тебе".    Не можна не захоплюватись здатністю людини пізнавати та змінювати навколишній світ, але, нажаль, все частіше дії людини завдають шкоди навколишньому середовищу. Наприклад, людина висушуючи озеро, ніби нічого такого і не вчиняє, вона просто хоче звести на цьому місці будинок або посадити город, та чи замислюєється людина, що її вчинок може згубити значну частину рослин і тварин, що залежили від цієї водойми. І це непоодинокий випадок. Людина, захоплена своєю величчю і могутністю, прагне все більшого пізнання і влади над природою так, що просто сліпо переступає межу, на якій людина і все живе  знаходяться в гармонії.   Отже, для спражньої гармонії потрібно думати не тільки про себе, а й про навколишній світ, берегти його і розуміти, відчувати межу небезпеки і ніколи не перетинати їїⒶ. 

Гармонія, перж за все, повинна бути в нас самих. Коли ми прокидаємось, ми повинні радіти кожному ранкові, ніби він в нас останній. 

Також, я думаю, що для досягнення гармонії з усіма треба любити природу, любити мистецтво, любити тварин й найголовніше, любити людей. Так, люди не ідеальні, але ж ми теж люди й теж не ідеальні, та, на мою думку саме любов до людей може відкрити нам їх душі. Не все погані - в когось просто тяжка доля, й лише коли зрозумієш її, пройдеш той же тернистий шлях, який пройшла ця людина - тільки тоді й зможеш порозумітися з нею, мабудь, це й гармонія. 

Розглянемо природу, бо кажуть, що вона теж жива. Гармонії з природою досягти дуже важко, але якщо ти любиш природу, не ломаєш дерев, не кидаєш сміття у непристосованих для цього місцях(наприклад, просто на галявині), бережливо відносишься до природи  - то й вона відповість тобі взаємністю, й тоді, знаходячись на природі, ти зможеш відчути неймовірний душевний спокій, ніби ти вдома. Це неперевершене відчуття! 

Якщо ж брати до уваги тварин, то тут все дуже просто - треба гарно відноситися до братів наших менших, не ображати їх, годувати. лікувати(лише при великій необхідності, наприклад, знайшли хворого птаха) тоді, тварини будуть любити вас і вважати своїм другом. 

ВИСНОВОК: Отже, я вважаю, що гармонії з усім можна досягти лише розуміння та гарне ставлення до всього живого.