Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
ribcage52
16.07.2022
Весна мой любимий час року. Після довгої і холодної зими у природі і у людині откривається нова можливість житти. Не встигне розтанути сніг,як земля перетворюється. Спочатку мокра і грязна,покривається напіврозкладенними листями,вона поступово висихає.Пригріває сонце. В повітрі "пехне весною". А як ще можна назвати ці дивовижні підбадьорливі запахи? Хочеться зупинитися і вдихати, холодноватий вохдух,пахнучу,горьковату свіжість. З ранку калюжі ще затягує льодком,але скоро зникне і він. А потім... Напружуються і начинають розкриватися,покриватися маленькими зеленими листочками,із землі вибиваються фіолетові стріли піонів,показують тонкі ниточки нарцисів. Начинають розцвітати абрикоси,потім вишні,за ними наступні дерева. Цв"ятіння садів як наче дають людям можливість хоть на короткий часпіди від буднічності життя і перенестися в казку з щасливим кінцем: весна торжествуєнад похмурою зимою.
missbuhgalter2013
16.07.2022
Кожна людина відчуває щастя по-своєму. Хтось щастя розуміє як удачу,талант,для когось гроші на першому місті,а інші бажають міцного здоров*я. Оскільки кожна людина живе своєм життям,то і відчуття втіхи у кожного буде своє. Стосовно мене,я гадаю,що я щаслива людина,і можу бути щасливою щодня. Моє життя мене повністю задовольняє. Я живу та опираюсь на це прислів*я : " Не родись багатий та вродливий,а родись при долі та щасливий ".У мене у житті гарна вдача,отже я цілком щаслива людина. Посміхайтесь більше,кажіть більше один одному приємні слова, і напевно щастя буде у вашихх долонях щодня!
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти есе у чому полягає життєвий успіх? 3 абзаца
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.