зробити з поясненням 1. вставним словом ускладнено речення: виберіть одну відповідь: a. нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощик осені. b. біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря. c. раптом земля затряслась і ось-ось здавалося будинки заваляться. d. тиша стояла якась неспокійна, а світле безмежжя здавалося крихким.

1.       Вставним словом ускладнено речення:
 c. Раптом земля затряслась, і ось-ось, ЗДАВАЛОСЯ, будинки заваляться.
_
В інших випадках слово ЗДАВАЛОСЯ – член речення (присудок), тобто граматично пов’язане з іншими (до нього або від нього можна поставити питання)

a. Нам здавалося, наче з дерев сиплеться золотий дощик осені.   
   (здавалося (що?) наче з дерев…)
b. Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря.  
  (повітря (що робило?) здавалося білястим)
d. Тиша стояла якась неспокійна, а світле безмежжя здавалося крихким.
    (безмежжя (що робило?) здавалося крихким) 

батьківщина ( б а т' к' і в ш ч и н   а) букв - 11, звуків 11.

(б)-твердий, приголосний, дзвінкий.

(а)-голосний, ненаголошений.

(т')-м'який, приголосний, глухий.

(к')- м'який, приголосний, глухий.

(і)-голосний, ненаголошений.

(в)-твердий приголосний, дзвінкий.

(ш)-твердий приголосний, глухий.

(ч)- твердий приголосний, глухий.

(и)-голосний, наголошений.

(н)-твердий приголосний, дзвінкий.

(а)-голосний, ненаголошений.

  ps. дужки повинні бути квадратними!

комментарии    отметить нарушение

"кажуть, ви вже одержали призначення? ",- звернувся до інни археолог після мовчанки. "так, незабаром з училищем розпрощаюсь". "берете курс на кураївку. кличе вас берег любові…" "звідки ви це знаєте? "- здивовано запитала дівчина. "багато що про вас знаю. цікавлюсь. це лише ви не хотіли помічати моїх зацікавлень",- зітхнув він. "аж дивно чути". "нічого дивного. люди шукають скарби. та не завжди шукають їх там, де вони лежать. а вони, може, під тобою. отут, де стоїш, під нашаруванням пилу та сміття". "знов якось загадково". "ви бажаєте ясності чіткості різкості? не знаю, як треба говорити в таких випадках, інно… колись для цього була вичерпна формула: ось вам моя рука і серце! розумієте? прийміть, не відкидайте їх, інно",- і він простягнув їй руку. "ви жартуєте? "- сказала дівчина, хоч бачила, що він не жартує. "рука і серце",- повторив він зміненим стверділим до різкості голосом. "не годиться такими речами жартувати…" "які жарти! "