Ть будь ласка ! 3. лише активну лексику вжито в реченніа) тут важко зітхнувши , на груди главу опустивб) на рундуці стояв писар , щось читав в) поїли вони , забрав бідний хжорна і пішов з ними додомуг) заплющив очі - перед очима рідна сторона​

ответ:в) поїли вони, забрав бідний хжорна і пішов з ними додому

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя;, голова, сирота, убивця.II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько(від свекруха).IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.IV відміна: іменники середн. роду:а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).

Загальна характеристика речення за типом зв’язку

V. Якщо сполучникове, то сурядне чи підрядне.

VI. Послідовність аналізу речень із сурядним типом зв’язку:

1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

2. Семантико-синтаксичні відношення між частинами (єднальні, зіставні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні) та тип структури (відкрита / закрита).

3. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.

4. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.

5. Аналіз кожної предикативної частини за схемою простого речення.

6. Пунктуація.

Якщо підрядне

VII. Послідовність аналізу речень із підрядним типом зв’язку.

СХЕМА РЕЧЕННЯ (горизонтальна і вертикальна)

1. За кількістю частин (двокомпонентне / багатокомпонентне)

2. Багатокомпонентне

— вказати різновид:

­супідрядність (однорідна / неоднорідна)

­чи послідовна підрядність)).

­контамінована підрядність (з подальшою характеристикою)

3. Позиція підрядної частини щодо головної (чого стосується підрядна частина: одного члена речення, словосполучення чи всього змісту головної і визначення на основі цього типу структурної взаємодії – розчленованої / нерозчленованої структури).

5. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.

6. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.

7. На яке питання відповідає підрядна частина.

8. Вид підрядної частини за всіма принципами (ФГК, ЛГК, ССК, ШК).

9. Аналіз кожної частини (головної та підрядної) за схемою простого речення.

10. Пунктуація.

Якщо безсполучникове

VIII. Послідовність аналізу речень із безсполучниковим типом зв’язку:

1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

2. Кваліфікація зв’язку між частинами та їх змістових відношень (однобічні відношення / двобічні; відкрита / закрита структура).

3. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.

4. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.

5. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

6. Пунктуація.

Якщо багатокомпонентне речення з різними видами зв’язку

ІX. Послідовність аналізу речень із різними типами зв’язку:

1. Кількість частин / компонентів / блоків (виокремити їх, охарактеризувати тип зв‘язку на зовнішньому рівні членування).

2. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

3. Частини речення із сурядним типом взаємовідношень, засоби їхнього поєднання.

4. Змістові відношення між сурядними частинами.

¨5. Частини речення із безсполучниковим типом взаємовідношень, засоби їхнього поєднання.

¨6. Кваліфікація зв’язку між частинами та їхніх змістових відношень.

¨7. Кваліфікація підрядних частин і встановлення їхнього зв’язку з головною.

¨8. Місце підрядної частини в складнопідрядному реченні.

¨9. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

10. Пунктуація