якби бiльшiсть людей переймалась долею тварин, якi потрапили в бiду , рятували б iх, захищали б iх, то всi стали б набагато щасливiшi i люди i звiрi. якщо ми не купували б экзотичних звiрiв. саме наш попит народжуэ пропозицiю i прирiкаэ багатьох тварин на неволю, а часто жахливу загибель. а скiльки iх гине в дорозi, коли перевозять iх з однiэi краiни в iншу. краще взяти тварину з дуже важливу роль граэ вирубка лiciв, паркiв. в зв*язку з цим дуже багато видiв тварин на межi вимирання. благородна мiсiя , коли людина тваринам, що потрапили в небезпечне становище !
Тексти для переказу «садок вишневий коло » у цій поезії все ніби так просто: вечір пізнього травня, зорі, тиша, сім’я вечеряє, мати клопочеться, плугатарі повертаються з поля, дівчата співають ідучи, щебече як же тепло, затишно, божественно в аурі цієї поезії! це восьмий вірш у шевченковому циклі «у казематі», восьма дума у дев’ятому невольничому колі ув’язненого поета. нібито все в цьому творі просто й ясно. проте вгадується й щось причаєне, потаємне, у кожному слові трьох строф поезії розлите душевне батьківське тепло. на українську родину поет дивиться добротворними батьківськими очима. він милується матір’ю, дочкою, яку ще треба «научати», дітьми, злагодою, таким простим і досконалим ладом родини, що вечеряє, справляючи найдавніший отой, милий людяний обряд. кожне слово поезії просякнуте силою, що йде від розуміння шевченком чоловічої відповідальності за сімейне гніздо рідного народу. проте бачимо: зібралась, повечеряла бідна родина і спати лягла, проте чоловіка — батька й охоронця — у ній немає. чи чумакує, чи вбитий десь на війні, чи поневіряється по заробітках, чи, може, помер? плугатарі повертаються з поля до своїх сімей, а в цій родині свого плугатаря не запеченими устами шевченка говорить чоловік, мужчина, князь свого роду-племені. головна чоловіча великодушна відповідальність — за малу, сімейну державу. і саме в родині — єдино надійна духовна опора чоловіка. поезія «садок вишневий коло » — то стогін душі окраденого долею чоловіка-одинака, до того ще й закинутого далеко від рідної землі. проте ця поезія, мабуть, як жодна інша, доводить абсолютну несхитність шевченка, готовність його за своє, за рідне стояти до останнього подиху. бо то є його українська сутність. сутність чоловіка-захисника, чоловіка-оборонця. який же разючий контраст справляє нинішній стан українського чоловіцтва! нема ладу в державі — суцільні незгоди в сім’ї. немає законів, які надійно ту сім’ю захищали б. виховний простір — передовсім телебачення — віддано і пройдисвітам, а їм абсолютно байдужа українська сімейна традиція як основа державності. чоловік-трудівник позбавлений матеріальної основи для плекання божественного саду власних дітей. можливо, тому й шириться пошесть наркоманії, розбещеності, пиятики, побутової розпусти? а сім’ї нерідка не вечерявши, хіба що ситі «хрущами» нескінченних обіцянок. кому тут кого «научати»? а шевченків вірш досі парує смаковитим запахом пшоняного кулешу, дихає ароматом вишневого цвіту. вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної (350 слів) (за м. костенком.)
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Іть написати твір на тему: "порятунок звірів." на завтра дуже треба.буду вдячний.
якби бiльшiсть людей переймалась долею тварин, якi потрапили в бiду , рятували б iх, захищали б iх, то всi стали б набагато щасливiшi i люди i звiрi. якщо ми не купували б экзотичних звiрiв. саме наш попит народжуэ пропозицiю i прирiкаэ багатьох тварин на неволю, а часто жахливу загибель. а скiльки iх гине в дорозi, коли перевозять iх з однiэi краiни в iншу. краще взяти тварину з дуже важливу роль граэ вирубка лiciв, паркiв. в зв*язку з цим дуже багато видiв тварин на межi вимирання. благородна мiсiя , коли людина тваринам, що потрапили в небезпечне становище !