Хоч проти шерсті гладь (пояснити фразеологізм) | 50 ів

"Хоч проти шерсті гладь, не вкусить" - це означає що що б ти не робив, людині буде все одно. Повна байдужість.

Фразеологізм "Гладити проти шерсті" означає - говорити співрозмовнику те, що йому зовсім не подобається і робити те, що тому буде не приємно.

1. Лексичне значення слова містить:
а) основа слова

2. Граматичне значення слова містить:
г) префікс і суфікс.

3. Корінь слова – це
г) значуща частина слова, що служить для творення слів з новим лексичним значенням або новим відтінком у значенні.

4. Позначте рядок, у якому всі слова – спільнокореневі:
в) вкусити, куснути, прикушений, прикус;

5. Слова радість – радісний це:
б) спільнокореневі слова;

6. Позначте рядок, у якому подано спільнокореневі антоніми:
б) честь – безчестя;

7. Позначте рядок, у якому всі слова мають нульове закінчення:
г) лист, звіт, джміль, кисіль.

8. Позначте рядок, у якому всі слова не мають закінчення:
б) таксі, щиро, здавна, колібрі;

9. У словах читати, співати значуща частина ти – це
б) суфікс;

10. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом с-:
а) сповістити, сходи, спечений, сплетений

11. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом пре-:
в) пречіткий, премудрий, преміцно;

12. Префікс при- надає словам значення:
в) пестливості або зменшеності;

На одній лісовій галявині росла собі маленька жовта Кульбабка. До Кульбабки за смачним нектаром прилітали різні комашки: метелики, бджілки, джмелики. І Кульбабці дуже подобалось дивитися як вони літають високо в небі. „Ось би мені так колись політати, високо-високо, як метелик...” мріяла собі Кульбабка. А її сестрички квіточки тільки з неї сміялися: „Як же ти полетиш? Ти ж квітка, ми квіти не ходимо і не літаємо, а ростем, міцно тримаємось корінням до землі”. Та кульбабка не зважала і продовжувала мріяти...
А чутки про дивну мрію Кульбабки дійшли до лісової Феї. І лісова фея вирішила здійснити мрію кульбабки. Фея прилетіла до кульбабки, сіла на її ніжні жовті пелюсточки і запитала: „Чи це правда, Кульбабко, що ти мрієш літати?”. „Правда, – несміливо відповіла квіточка, – це моя найбільша мрія”. „Я можу здійснити твою мрію, – сказала лісова Фея, – але для того, щоб полетіти тобі доведеться спочатку померти...”. „Померти? Як це померти?”, здивувалась кульбабка. А лісова фея пояснила: „Твій гарний жовтий зів’яне, засохне, але на його місці розквітне нова квітка, біла і пухнаста, як твоя душа.” Кульбабка задумалась на хвилинку, а тоді відповіла: „Добре, я згідна”. 
І справді ще до вечора гарна жовта квітка зів’яла, але наступного дня кульбабка розквітнула новою квіткою: кругленькою, білою і пухнастою. А коли подув легенький вітерець, Кульбабка полетіла маленькими пушинками „Ой як гарно, я лечу-у-у-у...”, тішилась кульбабка, джмелі і метелики тільки дивувались. А там де падали білі пухнастики виростали нові кульбабки, які вміли літати.