Із поданих пор слів утворіть словосполучення дієприслівника з іменником. визначте якого відмінка вимагає дієприслівник дякують, мати; опанувати, ; порадитись, із, брат; розв'язують, ; запобігти, помилка; поставити, за, приклад; навчаються, за, програма; пишуть, на адреса; навчаються, українській, мова.

Згадаймо, що дієприслівник - це особлива форма дієслова, що описує додаткову дію. Має закінчення -ши, -чи.

Дякуючи матері (Д. в.), опанувавши математику (Зн. в.), порадившись із братом (Ор. в.), розв'язавши задачу (Зн. в.), запобігши помилку (Зн. в.), поставивши за приклад (Зн. в.), навчаючись за програмою (Ор. в.), пишучи на адресу (Зн. в.), навчаючись українській мові (Д. в.)

Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору

брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І

добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не

плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -

але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од

берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.

Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -

побачиш більше світу. (Нар. творчість)

8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро

обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)

1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була

обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної

піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися

із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку

Мало хто любить самотність. Воно пригнічує і вганяє в депресію. Ми завжди намагаємося бути в якому б то не було суспільстві. Не важливо в якому. Головне, щоб тиша не оточувала нас повністю. Адже суспільство відіграє величезну роль у нашому житті. Воно виховує нас, направляє нас, впливає на все наше життя. І відрив від цього звичного кола може бути досить складний для нас. Але часом суспільства стає занадто багато. Тоді людині хочеться самотності, і в цьому немає нічого поганого.

Самотність. Всі сприймають її як якусь невдачу або безталання. Адже якщо людина самотня, значить вонапостійно програє. Переможець не може бути самотнім. Навколо нього завжди друзі, рідні та знайомі. А раз людина самотня, то щось з ним не так. Але це не так. Багато людей прагнуть побути на самоті. Наприклад, ви великий начальник. У вас цілий день дзвінки та зустрічі, навіть у пробці ви з кимось розмовляєте. Упевнений, що прийшовши додому, перше, чого ви захочете - це тиші й самотності.

Адже у кожної людини є свій особистий р. Це деяка зона навколо себе, в яку ніхто не допускається. І ви самі знаєте, що порушення оточуючими нашого особистого нічого доброго для нас не несе. Нас це дратує і злить, а може навіть викликає агресію. Тобто, природа сама заклала в нас невелику тягу до перебування наодинці з собою. Хоча б у зоні особистого Самотність допомагає ясніше мислити

Всі ми живемо в містах і відмінно уявляємо собі як працює ця величезна система. Ми постійно кудись біжимо: з роботи додому, від знайомих до друзів, з однієї зустрічі на іншу. Всі ці мишачі перегони стають причиною того, що ми не встигаємо подумати. Наша голова постійно зайнята думками про роботу, будинок, дзвінки і т.д. Зупиніться. Знайдіть хоча б один день в тижні, коли ви будете надані самим собі, думати тільки про те, що вам подобається, і робити тільки те, що ви хочете. Повірте, присвятивши день тільки собі, ви здивуєтеся своїм думкам. Адже не дарма багато шедеврів були створені майстрами своєї справи саме в самоті. Може, ви несподівано знайдете неординарну розгадку давньої проблеми. А раніше ви не могли її вирішити, адже голова постійна була забита іншим.