Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається потрібно члени речення підкреслити

1: Хто - підмет, цурається - присудок, мови - додаток, своєї - означення

2:Сам - підмет, стидається - присудок, себе - додаток

Щоразу, переглядаючи старий родинний фотоальбом або перегортаючи сторинки у соцмережах, мимоволи задаэшся запитанням: "Чи здатни селфи заминити родинни фотографийи?" Килькисни, нашвидкоруч зроблени на телефон фото, часом безглузди, з яких вивитрилося тепло, якого, можливо, и не було зовсим, чи здатни вони стати гидною альтернативою старим, пожовклим вид часу, фотографиям?
Можна було б запевняти себе, що ни, и що свитли часи, коли прийизд фотографа ставав цилою подиэю, вже видходять у минуле. Биленьки комирци, щири посмишки, кольорови фото, чорно-били, ретушовани... Все виглядало дуже захопливо, и в професийи фотографа люди вбачали своэридну романтику. Проте селфи, ймовирно, заминять врешти-решт стари добри родинни фотографийи, як колись сама фотография змогла заминити родинни портрети, писани руками художникив...

Діти рано ставали дорослими. Поруч із дитячими розвагами впевнено крокувало справжнє життя, насичене працею і турботами. П'ятирічне дівча колесало меншого братика. Хлопчик був завзятим очередником, його могли віддати в науку до майстра. Трохи пізніше хлоп'я подалося на заробітки. Зароблені гроші, зрозуміло, йшли на користь сім’ї, Та ось, юнак голив бороду залишаючи вуса, як ознаку козацтва. Батько мав право зазначити: "Син - мій, та розум в нього свій". З цього віку хлопець вважався парубком. На парубоцькі громади накладалися обов’язки: до старим і немічним, впорядкуваня самотніх могил, прикрашання храму перед святами. Парубоцтво - певний рубіж у житті юнака. “Не той козак, що на коні, а той, що під конем” - говорили запорожці. Вони мали на увазі, що тільки в біді випробовуєцться характер молодого воїна. Юнак не міг стати січовиком, не подолавши човном Дніпровські пороги. Невмілого й вередливого відправляли додому.

Объяснение: