Іть мені ! склади смс-повидомлення, адресоване другові , що мистить якусь інформацію, прохання тощо .використай у ньому слова ввічливості.

Привет
Купи мне водички

Друже мій дорогий,я зараз у лікарні,якщо зможеш,прийди будь ласка.

1. Душа болить за рідну Україну. Душа болить за рідну цю країну. Як забирають її в нас, і як влада віддає наказ. Коли нема за що купити хліба, старим дідам і старим бабусям. Не можу я сказати навіть слово, воно все рівно право голосу втратило давно. Як подивлюсь які будинки в президента, і бідно як живуть в селі моїм. Одразу за душу хватає біль жорстокий, за Україну рідну тяжкий біль. Як помирають люди у лікарнях, і як благають про копійчину матері, благають же вони не заради себе заради хворої дитини, а грошей не хвата. Душа болить за рідну Україну, не та вже країна за яку воювали в 43-му.

Всю свою історію Україна боролася за незалежність, за свободу думки, за українську мову, і ось вона отримала це все, а ви подивіться що з нею стало. З проголошення України незалежною пройшло не так багато часу, а вона йде не вгору, а вниз.
Послухайте тільки передвиборну агітацію всіх кандидатів, що звучала з політ реклами . Це говорять перші люди держави. Вони з до найнятих спеців описують в чому ми живемо через їхню тупість, свинство, бездарність, а найголовніше, що об'єднує їх - ненависть до України і народу України. Дивлячись на них, дійсно, душа болить за рідну Україну.
В Україні абсолютно нічого не робиться для проведення Євро-2012. А це ж міжнародний чемпіонат! І інвестиції нам дають, щоб ми тільки підготувались до нього, а ніхто нічого, тільки вигляд роблять, і гроші собі в кишені кладуть. А скільки б Україна могла заробити, скільки б фанатів приїхало.
В Україні нічого не робиться для того, щоб знизити алкоголізацію. Нинішня ситуація з алкоголізацією українського суспільства - це прояв масового хімічного ураження уповільненої дії, направленої на молодь та працездатне населення України. Однією з основних причин того, що в Україні масово процвітає явище алкоголізму, є те, що громадяни не бачать перспективи на майбутнє.
Корупція на митниці. Ввозять по дві пари взуття в одній коробці. Якщо ми і далі продовжуватимемо імпортувати все взуття по одному долару, то ніколи у нас не буде ні власного виробництва взуття, і ніколи не буде нормального бюджету.
У мене душа болить від усвідомлення, що занедбуються рідне слово й рідна культура, що молодь забуває народні пісні, що українська книжка в Україні мусить пробивати собі дорогу, немов на чужині.
Можливо, нам треба взяти те, що є і реалізовувати. А для цього нам потрібна єдність. Ми повинні дбати один про одного.