Які художні засоби ужиток у пісні 'стоїть явір над водою'

Художні засоби.

Постійні епітети: козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну.  

Уособлення (персоніфікація): «вода корінь миє», «пташки…приносити вісті».

Метафори: «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув.

Повтори (єдинопочаток): «Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…».

Звертання: «Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…».

Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити З України вісті!»  

Зменшувально-пестливі слова: «пригодонька»,«явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «калиноньку».  

Художній паралелізм: «Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька — козак зажурився»; «Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!»; «Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє!».

Объяснение:

Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).

У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В.Сосюра.)

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)

До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.

Скажіть, діти, чи любите ви зиму? Які картини виникають у вашій уяві при слові ЗИМА?
Чарівні зими люблять усі. Прозоре морозне повітря, пластівці пухнастого снігу, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней. Бувають дні, коли інеєм покривається все: місто, ліс,села. Казкова картина! Як ніби Морозко вдарив своєю палицею, і все навколо покрилося інеєм.
Бурульки на дахах будинків підтає від яскравого сонця. Дух захоплює від переливається гри світла. Вночі, коли всі люди сплять, зима приходить, стукаючи кришталевими каблучками по темних вулицях . Ніжно покриває вона все білосніжним килимом. І вулиці з похмурих перетворюються на білі, ошатні, святкові. Прокидаються люди вранці веселі, радісні, в очікуванні свят. Діти радісною гурьбою вибігають на вулицю. І до самого обіду йде гра в сніжки.

Чарівниця-зима зачаровує і надихала багатьох поетів і письменників. Скільки чудових поетичних рядків присвячено цій порі року!
Ось як її побачив Максим Рильський

ЗИМОЮ.
Ліс в ясних коронках
у вікна зазира.
Скрізь по вітах тонких
самоцвітна гра.
Снігурів червоних
сонце золотить.
В снігових затонах
щогли верховіть.
Сад у білій піні,
в кризі небеса.
Перехресних ліній
розцвіла краса.