Доберіть означення до іменників, встановіть, які з них є іменниками спільного чи подвійного роду: дрож, базіка, консоль, нюня, папороть, полин, листоноша, хлопчисько, шампунь, насип, невмивака, мозоль, дубище, староста, кахель, недоріка, п’янюга, сажень, вовчище, ступінь, здирця, аерозоль, зяб, бригадир, ледащо, путь, пройда, дріб, перекис, псалтир, шульга, покуть, соня, антресоль, кужіль, нежить, свекрушисько, ступінь, біль, фенхель, продайвода, філігрань.

Судорожна дрож

невгамовний базіка

Комп'ютерна консоль

Гучний нюня

Цвітуча папороть

Зелена полинь

Швидкий листоноша

Сильний хлопчисько

Дорогий шампунь

Великий насип

страшний невмивака (спільний )

болюча мозоль

Тверде дубище

Мудрий староста

камінний кахель

розумний недоріка спільний

жадібний п’янюга спільний

посаджений сажень

стрімке вовчище

Вища ступінь

мале здирця (хз)

невідомий аерозоль

Земляний зяб

Якісний бригадир

молоде ледащо спільне

золотий путь спільне

дружелюбна пройда спільне

поділений дріб

вязкий перекис

прочитаний псалтир

Працьовита шульга (спільне )

стародавній покуть

тиха соня (спільне)

Пофарбована антресоль

кужіль  

невгамовна нежить

діставуча свекрушисько

Вчена ступінь

нерівний біль

пахнущий фенхель

продайвода

мідна філігрань

Писанкарство - це виготовлення писанок, традиційних розписаних яєць на Великдень. Писанки - це більше ніж розмальовані яйця, це - вид народного мистецтва. Мистецтво писанкарства, тобто розфарбовування яєць, тепер переживає розквіт в Україні. Опанувати мистецтво писанкарства тепер бажають багато молодих юнаков тв дівчат, і майстри-писанкарі залюбки проводять майстер-класи, передаючи свій досвід молоді. І не дивно: адже писанка - дуже гарний подарунок на Великдень. Робота це дуже кропітка, але як же гарно відчувати, що утвоїх руках звичайнісіньке яйце перетворюється на витвір мистецтва!

Кілька років тому батько приніс додому щось маленьке, і потужне, це кошеня. Подивитися на нового члена сім'ї поспішили бабуся, матуся, молодша сестра. Всі вони почали клопотати про створення умов для цього переляканого живої істоти. Бабуся пожертвувала під підстилку свою маленьку подушечку, мати налила в блюдце молока, сестричка почала підбирати іграшки для кошеняти. Всім була робота. Згодом Васька (так назвали ми кота) вже гордо походжав по кімнаті, знайомлячись з новим житлом. Його сіре хутро з темними смужками на спині і на кінчиках вух переливалося в світлі лампи. Зелені круглі очі з подивом зупинялися на тому чи іншому предметі. І до всього треба було торкнутися кошеняті лапкою з гострими кігтями. Батько з посмішкою кинув на адресу тварин: «Нащадок нубійського кота». Виявляється, що в старовинному Єгипті кішки користувалася неабияким пошаною. П'ять тисяч років тому єгипетські фараони вивозили з Нубії - однієї з найдавніших країн Африки - котів. Поступово цих тварин стали обожнювати. За образу котів навіть могли стратити людину. З Єгипту нубійський кіт потрапив в Південно-Східну Азію, Південну Європу, Індію. Зустрівшись тут з лісовим диким котом, нубійський дав потомство, яке стало предками всіх сучасних свійських котів. Васька став уже дорослим. Він відчуває нашу любов і доброту, даруючи радість спілкування.