Іть, дуже випишіть словосполучення, визначте їх вид(узгодження, керування, прилягання) хліб і сіль, черговий уряд, утричі швидше, перша спроба, далеко від дому, виконуючи завдання, мороз і сонце, найбільш стійкий

Хліб і сіль - не словосполучення, сурядний зв'язок

черговий уряд - узгодження

утричі швидше - прилягання

перша спроба - узгодження

далеко від дому - керування

виконуючи завдання - керування

мороз і сонце - не словосполучення, сурядний зв'язок

найбільш стійкий - не словосполучення, складена форма порівняння прикметників

Картина Ф.Манайла милує око своєю красою,адже на ній зображена золота осінь.Дивлячись на цю картину ,я відчуваю душевний спокій.Бо ця картина створює чудове враження .На картині зображений пейзаж осені .Осінь зображена саме на початку.
якщо уважно розглянути пейзаж осені то зразу ми можемо побачити темно-зелені , кольори, багряні, жовто-гарячий.На початку картини зображено білокорі берізки,одягнені в жовтогарячі кольори,тиху річечку,яка простягається до самої верхівки,опале пожовкле листя,яке покриває соннв береги і жовтява трава. Позаду знаходяться сільський хатинки які ледь замітно за багряними деревами та кущами позаду.Позаду хатин розташований темний ліс,який заховує. темну гору,яка тягнеться геть-геть вдаличінь.Дерева на цій картині зображено порізному:деякі жовтогарячі,багряні,вогненно-золоті,вогненно-червоні.Зразу замітно,що темне небо протичставляє золотим віттінкам листя.Очевидно,що художник передає стан спокою,адже немає вітерця,спокійна річка це передає стан спокою.
Я зачарована вправністю художника,адже щоб намалювати такий красивий пейзаж треба бути справжнім майстром,щоб зобразити осінь у красивих відтінках.

Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій, В славі й шані пробувати.

У поемі «Євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край, які забули свої звичаї. Микола Вороний задає риторичне запитання:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,—

Шлях у край свій повороту?!

Роздумуючи над поемою, я пригадав слова Т. Шевченка «Хто матір забуває, того Бог карає». Я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. Тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

Ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної України, віддаємо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу. Ми любимо свою Батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета:

За честь і правду все віддай, Коли ти любиш рідний край!

Я гадаю, що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. Отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні.

(если это с "Евшан Зилля")