Іть будь ласка треба виписать ті речення в яких вживаються інфінитиви у сім'ї у постійному спілкуванні з близькими дістаємо ми перші уроки такого потрібного в житті вміння як співпереживання. чи вмієте ви висловлювати настрій матері, батька, бабусі, брата чи сестрі? не просто хороший чи поганий , а такі ньюанси, як радість, що сплахнула в очах, приховану образу, іронічну посмішку. душевно неграмотнійтой, хто не вміе "читати обличчя". чи можна навчатися цього? можна і треба! психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчуття починаеться від уміння уявити, що відчуває інша людина, вміння сприймати чужі біль і радість, як власні!

1.Чи вмієте ви висловлювати настрій матері, батька, бабусі, брата чи сестрі?

2.Чи можна навчатися цього?

3.Психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчуття починаеться від уміння уявити, що відчуває інша людина, вміння сприймати чужі біль і радість, як власні!

напевно, кожен із нас вже задумувався про те, що він буде робити після закінчення університету. у кожного є якийсь план дій або ж уже готовий «сценарій життя», і у всіх він різний. кожна людина уявляє майбутнє по різному, але всі наші з вами шляхи є пов’язані, бо ми живемо в одній країні – україні, і хотілося б, щоб наше майбутнє було хоча б наближено таким, яким ми його собі уявляємо.

зараз від багатьох людей можна почути різні песимістичні прогнози про майбутнє україни, і, мені здається, що до них варто прислухатись, але не для того, щоб їх прийняти, а для того, щоб не допустити їх здійснення.

нашу націю сотнями років гнобили інші держави, цим самим деморалізовуючи народ та пригнічуючи українську гідність. у різні часи по- різному жилось українцям, але ми завжди змушували загарбників пам’ятати про себе, як про справжню націю, яка живе на своїй богом даній землі і не є просто статистичними цифрами про заселення центральної європи. боротьба за незалежність тривала завжди, починаючи від падіння київської русі і закінчуючи сьогоднішніми днями.

нещодавно один з відомих істориків україни виступив зі своїм баченням сучасного та майбутнього україни, де порівняв нашу державу з слимаком, який рухається дуже повільно, але впевнено. україна за недавній час втратила дуже багато шансів та можливостей, і, деколи здається, що вона майже нікуди не рухається або ж рухається назад. прийшов час, коли ми самі повинні вирішувати за себе та обирати своє майбутнє. зараз, через 19 років незалежності, вже з’явилось нове покоління людей, свідомість яких вільна від почуття національної неповноцінності та меншості у порівнянні з іншими – це ми! ми – майбутнє україни! жоден з нас не повинен залишатись пасивним і перекладати свої обов’язки та відповідальність на інших.

Ця історіяхоча правильніше назвати ї каскою-казкою.
Колись люди почали вирубуватм ліси і одного разу у однієї людини відвалилась каска і покотилась по дорозі. Людина гналася за нею да й так не догнала. А тим часом зайца переслудував вовк, ось заяць пригув посеред дороги чекаючи смерті і тут покотилася каска і упала на зайця. Вовк кігтями хотів прорубати верхню частину та у нього вони зускочували,довелося вовку піти . А зайцю допоміг Потапич перенески каску до його нори. С тих пір жив собі не щнаючи страху