Перебудувати текст, щоб вийшов в! рш : як кошвид тол! пронуломай прийлаш онняяс! рапо немво на лахкри понулило конеха течл! ко з радво скода н! марэ по тикухель покл! жов дапають ликист в! рецьте не в! э вже теньплеко ежне хмакир.

Як кошвид толі пронуломай         ⇒      Як швидко літо промайнуло!

Прийлаш онняясі рапо                  ⇒       Прийшла осінняя пора.

Немво на лахкри понулило          ⇒       Немов на крилах полинуло  

Конеха течліко з радво                 ⇒       Кохане літечко з двора.  

Скода німарє по тикухель             ⇒       Садок марніє потихеньку,  

Покліжов дапають ликист             ⇒       Пожовклі падають листки.  

Вірецьте не віє вже теньплеко     ⇒       Вітерець не віє вже тепленько,  

Ежне поріїхму хмакир.                    ⇒       Жене похмурії хмарки.

Мамині пісні - це не просто звуки, які вилітають з уст та наповнюють кімнату приємною мелодією. Це те, що повертає нас у безтурботнє дитинство, даруючи теплі відчуття глибоко у грудях.Кожного разу, коли пізно вночі ми обдумуємо усунення якоїсь проблеми, будь-хто волів би опинитися у затишних обіймах матусі та заснути під її чарівний голос. Веселі мелодії, неповторні слова наповнюють надзвичайною енергією та дають змогу удосконалюватись. Отже, для мене мамині пісні- це те, що допомагає мені завжди пам'ятати про те, наскільки важливі у нашому житті слова найдорожчої людини.

Якщо очі — дзеркало душі, то мова — душа народу. А хіба може жити будь-який народ без душі, тобто без мови? Історія знає багато прикладів, коли під попелом століть загинув і народ, і його мова. Як приклад, латинська мова, вона "живе" лише в медицині, в збірниках і підручниках, але якому народу служить за рідну? Ніякому!

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. Усе, що люди роблять у світі здійснюється за до мови. Не можна без неї працювати. Вона призначена для того, щоб служити спілкуванню людей.
Мова — це той дар, який дається кожній людині від матері, а народу передасться від покоління до покоління як найдорожчий скарб.