Виконайте повний синтаксичний розбір речення, розставте розділові знакинепомітно наче риба в глибині пропливають літа не вловити їх неводом ні вороними кіньми догнати і не прийдуть вони до тебе як ті далекі родичі в гості (за м. стельмахом

Непомітно, наче риба в глибині, пропливають літа; не вловити їх неводом, ні вороними кіньми догнати, і не прийдуть вони до тебе, як ті далекі родичі, в гості.

Речення складне, з різними видами зв'язку ( безсполучниковий і сурядний), складається з 4 речень.

1 непомітно пропливають  присудок) літа (підмет);

2. не вловити ( присудок) їх  неводом - речення безособове, нема підмета);

3.ні вороними кіньми  догнати ( присудок) - речення теж безособове;

4. і не прийдуть ( присудок) вони ( підмет) ...

Моя країна

Твір-роздум

Ми живемо в прекрасному краї — Україні. Він славиться родючими землями з багатими врожаями, чудовою природою. Ми вивчаємо унікальні природні та кліматичні умови нашої країни на уроках природознавства. Високі шпилі Карпат, їх букові ліси, родючі землі центральної України, яскраве сонце кримських курортів, уславлена Слобожанщина — це все моя країна.

Але перш за все наш край відомий добрими працьовитими людьми. Що б не відбувалося — завжди українці відстоювали свободу і честь свого краю. У боротьбі з турками, польською шляхтою, німецько-фашистськими загарбниками вирішальну роль відігравав народ. Люди вважали за честь померти, захищаючи своїх рідних від ворога. Так само народ самовіддано відбудовував свої міста й села.

У всі часи українцям були притаманні такі риси, як доброта, працелюбність, повага до інших людей, тяжіння до краси і духовності. Це є національними рисами нашого народу. Пересвідчитися в цьому я можу на прикладі своєї бабусі, яка живе в селі. Приїжджаючи до неї у гості, розумію, що для мене це найщасливіші дні. Бабуся — добра, лагідна людина, з любов'ю ставиться до мене. Вона часто розповідає мені історії про минуле, вчить поважати природу. Разом із нею ми працюємо на городі чи ходимо в ліс збирати білі гриби.

Я знаю, що головне для кожного з нас — бути вірним своїй Батьківщині, бути її свідомим громадянином. І я намагаюся стати ним, бо прагну бути схожим на своїх батьків і мою улюблену бабусю. 

Я мешкаю у великому місті. У цьому місті багато будинків і мало дерев. А на моєму подвір'ї росла красива тополя. Я її дуже любив. Навесні на ній з'являлись ніжно-зелені клейкі листочки. Улітку вона шелестіла своїм листячком під моїм вікном. Уранці мені було радісно чути той шелест: наче давній знайомий вітав Мене. Увечері мені подобалось засинати під її шелест: наче хтось розповідав мені улюблену казку. Звичайно, тополя шелестіла лише тоді, коли дув вітерець і на ній було листя. А взимку? А взимку вона мала чудовий вигляд, вдягнена у шубу з білого снігу. Восени і ранньої весни мені було шкода її — стоїть зовсім гола! Тільки горобчик чи ворона сядуть на неї ненадовго. Нудьгують. Нудьгує й тополя. Нудьгую і я. 
Але нашому сусіду-пенсіонеру тополя не подобалась. Навесні через той пух, що на тополі, у нього починалась алергія, тобто він чхав і кашляв. І от цей дід Петро спиляв тополю. Він спиляв її з почуттям повного права на це. І ніхто не сказав йому на те жодного слова. І я також не сказав. Зараз мені соромно за це. Дерева ж дарують нам красу. Дерева дарують нам кисень, без якого не змогло б існувати життя на нашій планеті. 
Чи не здається вам, що люди повинні саджати дерева, а не знищувати їх.