Що таке орфогафія в українській мові

Орфографія -це розділ мовознавства ,що вивчає правильне написання слів.

Люди бувають різні, тому й поводяться по різному,і вчинки в них різні. Одні люди добрі , лагідні,  в них вчинки і добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бдному або до калічі чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі до Така людина ніколи невидасть тебе і нерозповість таємницю.
   Але є такі люди, що ніколи неподадуть бідному, навіть якщо дуже багаті. Вони  дже заздрасні, їм неможна довіряти свою таємницю- про неї знатимуть усі.Ці люди готові проміняти друга або матір на будьяку річ.Вони завжди дорікають тобі.
     З такими брехливими людьми краще неспілкуватьсь, бо  сам станеш таким. Та, нащастя, у нашому світі добрих людей більше.

ідокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.

Відокремлюються: 1) поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка (При в’їзді в село вершників уже чекали, юрмлячись край доріжки, босоногі діти); 2) обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає (Остап Вишня)); 3) непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками (Мружачись, Софія взяла зі стола маленький срібний дзвоник).

За бажанням автора можуть відокремлюватись обставини, що починаються словамивсупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо(Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник)).

Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі. Такі дієприслівники стоять після дієслова-присудка, до якого відносяться, і набувають значення прислівника (Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський)).