Установіть відповідність між реченнями та його видом: 1.недалеко от богуслава, коло росі, в довгому покрученому яру розкинулось село семенович. 2. яр в’ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглися, неначе гілки дерев, глибокі рукави й поховалися десь далеко в густих лісах. 3.зеленіють левади, а греблі обсаджені столітніми вербами. 4. в глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. 1.просте речення 2.складнопідрядне речення 3.складне безсполучникове речення 4.складносурядне речення

Установіть відповідність між реченнями та його видом:

1. Просте речення  - 1. Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семенович.

2. Складнопідрядне речення   - 4. В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла.

3. Складне безсполучникове речення -  2. Яр в’ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглися, неначе гілки дерев, глибокі рукави й поховалися десь далеко в густих лісах.

4. Складносурядне речення - 3. Зеленіють левади, а греблі обсаджені столітніми вербами.

Бути амбітним і досягти неабияких висот у житті - це, безумовно, добре. Таких людей усі поважають. Але є люди, які заслуговують на повагу не менше, хоча їхні досягнення не такі великі і помітні. 

Наприклад, усі поважають науковця, що зробив важливе відкриття, архітектора, що побудував гарне місто, керівника, що налагодив виробництво. Але не слід забувати, що цим людям допомагали тисячі й тисячі людей - лаборантів,  будівельників, робітників, і без їхніх зусиль неможливо було б обійтися. Ці люди робили свобю роботу чесно й добросовісно, вони внесли свій вклад у велику справу. Тому вони безумовно заслуговують на повагу.  

До того ж, у кожної амбітної та успішної людини була мати, що доклала багато зусиль, щоб виховувати свою дитину як слід, і це їй вдалося. Це - її велике досягнення, але ж про це ніхто не знає. Я вважаю, що матері завжди заслуговують на повагу, бо без них було б важко вирости справжньою людиною.

Одного разу дівчинка знайшла поранену пташку .Це був остайній тиждень осені . У дівчинки була дуже добра душа , вона вирішила забрати пташку додому. Пройшов день , другий  , пташці ставало краще та й краще . 
   Коли дівчинка пішла в магазин пташка мов промовила :
 - Дякую, ти так про мене піклувалась , але мені потрібно летіти!  
Тоді ще й було відчинене віконце , пташка вилетіла та й побачила , що на дворі скоро зима. Їй потрібно ще набрати їжі , знайти житло.
   І от вона побачила горобину , ніхто не забрав ще її плід. От і пташка вирішила літати туди кожен день і там снідати , обідати , вечеряти. 
   Одного дня пташці почулось ніби горобина сказала 
- Привіт , давай дружити!
- Давай , - відповіла пташка