Преказ будьласочка «він перший заговорив до мене українською мовою, відкрив мені красу української народної поезії і без довгих промов і пояснень збудив у мені ту любов до нашого народу, що вже ніколи не покидала мого серця й кермувала моєю працею довгі літа», — так розповідала про знайомство з майбутнім чоловіком молодесенька вихователька дитячого садочка, на- півшведка-напівфранцуженка софія ліндфорс. киянин за народженням і росіянин за походженням, молодий учитель грецької мови першої київської гімназії олександр русов, захопившись «українською справою», здобув гучну славу «українофіла». проти такої слави він, певно, й не заперечував, адже свої праці з української історії та етнографії підписував псевдонімом «укрaінець». ставала все жорстокішою цензура, лунали голоси за повну заборону «малоросійського наріччя». над укрaїнською культурою нависла загроза тотального винищення. саме в цей час патріоти замислили видати повне зібрання поезій тара- са шевченка без цензурних . оскільки втілити цей намір у ме- жах російської імперії було неможливо, подружжю русових запропонува- ли здійснити весільну подорож до праги, де разом з етнографом федором вовком видати двотомний «кобзар». видавничий проект було реалізовано1875 року. софія та олександр русови спільно готували до друку шевченкові вірші. проте пере- правити в межі російської імпері вдалося лише перший том «кобзаря». у травні 1876 року було видано так званий емський указ, який забороняв друкувати книжки українською мовою. та русових указ не зупиняе. через землі галичини за сприяння галицької ін- телігенції довгоочікувані примірники «кобзаря» переправляють у підросійську україну. цього ж року подружжя повертається в укра- іну. двадцятирічна софія вчителює в школі для cільських дітей. русови підтримують зв'язки з михайлом коцюбинським та борисом грінченком. софія багато робить для відкриття нових шкіл, дитячих садків, бібліотек. це лише одна з перших сторінок чудової книги життя видатного укра- їнського педагога софії федорівни русової.

ответ:

підготуй презентацію і прочитай на уроці на цю тему і не прийдетьсіа переказувати повір меені в 9класі вчусь

объяснение:

- Привіт, Оксано!

- Привіт, Альонко! Як ся маєш?

- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?

- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?

- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!

- Та не може бути! Ти ще сама маленька!

- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!

- А твій брат зовсім не знає української мови?

- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!

- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?

- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!

- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?

- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.

- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?

- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!

- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.

- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до !

- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?

- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.

- Ну, тоді до зустрічі!

- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!

Діалог 2

- Аню, ти зараз не нічим не зайнята?

- Та ні, зараз же перерва! Ти хочеш щось спитати, Михайлику?

- Так, хочу. Я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. Що там такого цікавого?

- В цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. Тобто ті слова, які вони говорять неправильно.

- Я щось не зрозумів. Як це – говорять неправильно?

- Наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». А правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». Або «він не володіє українською мовою».

- І де ж тут помилка? «На українській мові» - це також правильно. Мій батько говорить саме так.

- Але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».

- А що ще є в твоїй книзі?

- Багато різних прикладів. Правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…

- Слухай, Аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? Чи тобі не все одно, яке слово вживати?

- Я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.

- Аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. Може, краще підеш подивишся новий Сергієвій I Pod? Оце справжня річ! Прогрес науки! І коштує – ого-го!

- Залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. Але мова мене теж цікавить не менше. До того ж я планую брати участь у Всеукраїнському конкурсі з української мови. І мені треба підготуватися.

- Ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… Але це не для мене! То я пішов! Приєднуйся до нас!

- Добре, але спершу дочитаю приклад!

Я люблю читати книжки, адже читання – це гарна традиція нашої сім'ї.

По-перше, у нас велика домашня бібліотека, там безліч дитячих книг. Багато цікавого я дізнаюсь з них. По-друге, на день народження для мене завжди гарним подарунком є цікавий примірник. По-третє, батьки уважно слухають мої розповіді про прочитане. Багато нового я можу розповісти друзям. По-четверте, читання книжок для мене стало досить цікавим заняттям. Навіть комп'ютерні ігри з часом надоїдають, а цікаві пригодницькі книжки захоплюють.

Ось чому я люблю читати книжки й на дозвіллі надаю перевагу їм.

Объяснение:

может не 8 речень