Напишіть твір на тему: "золота осінь" (з словами чарівна, золота, чудова, красива, золотокоса.)

Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.

В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.

Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм...

Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і калина... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.

До речі, в скарбниці усної народної творчості збереглося багато віршів, пісень, казок та оповідань, пов'язаних з цією прекрасною порою року.

В наш час людині можливо набагато  більше ніж раніше. Ми маємо можливість подорожувати країнами світу. Ми можемо вчитися за кордоном. В нас є шанси знайти друзів або працевлаштуватися в іншій країні.
Для всього тільки треба одне - спілкування. 
Яку обрати іноземну мову , вирішувати кожному окремо. Інтернаціональною вважається англійська мова. Зараз багато назв та слів ми маємо в своєму повсякденному житті.
 З психологічного боку, вивчення іноземної мови дає чудову мозкову активніть та розвиток пам"яті. Навчання дітей іноземним мовам з  малих років дає  великі розвиваючі ефекти.
Тому вивчення іноземної мови  це невід"ємна частина життя сучасної людини.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.

Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так.Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.

На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.