17 ! складіть висловлювання, (7-10 речень) використавши такі фразеологічні синоніми: як (коли) рак свисне, як п'явка крикне, як корова заспіває, як риби , як горобці занявкають, як півень знесеться, як свиня на небо подивиться, як у курки зуби виростуть.

я засміюсь коли рак на горі свисне.

Піду в магазин коли пів'явка крикне.

Приберу в дома як корова заспіваяє.

Прграю коли риби забалакають.

Попробую рибу коли горобці занявкають.

Прокинусь як півень знесеться.

Піду до школи як у курки зуби виростуть.

«Вообрази, что случится, если животные и птицы 

смогут разговаривать на человеческом языке?» 

Если бы звери и птицы могли разговаривать на человеческом языке, они предупреждали бы нас об опасности. Многие звери заранее чувствуют землетрясение. 

Я думаю, человечество в этом случае могло бы избежать множество катастроф. Собака, учуяв плохого человека, сообщила бы об этом милиции. Таким образом, потерявшиеся люди могли звать на любую собаку или птицу.

Если – бы птицы могли разговаривать, я бы общалась с сорокой, потому что она знает все обо всем. Если была бы возможность, познакомиться с каким – нибудь животным, я бы выбрала лису, потому что она очень хитрая, а значит умная и поэтому с ней есть о чем поговорить. 

Я, например, очень боюсь собак, а если бы они умели разговаривать на человеческом языке, я бы сказала: «Я не враг и кусать меня не надо». 

Я очень хочу, чтоб моя собака Алый научилась говорить на человеческом языке, он бы был интеллигентным псом. Мне кажется, звери могли бы есть еду, которую едят люди. Есть вилками и ложками из тарелок. Жить в человеческих домах. Играть в разные игры, например баскетбол, футбол, теннис, пинг-понг, заниматься легкой атлетикой, плаванием. Звери так же могли бы чистить зубы, умываться. Могли бы работать. 

И, мне кажется, люди могли бы брать с них пример. Жизнь была бы веселая!

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!