Іть будьласка потрібно написати твір портретний нарис у публіцистичному стилі про вчительку

Першим ученим у житті кожної людини є учитель. прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої, - працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. учитель навчив нас писати й читати, розуміти й осмислювати. він провів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів науки, а й найскладнішої - бути людиною. але разом з тим це одна із самих творчих професій. робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. те, що діти отримують в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості. сьогодні вчити і виховувати дітей, напевно, складніше, ніж колись. так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. у перший клас я пішла у 1984році. у ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! перша вчителька, марія дмитрівна, відкрила мені очі на життя. вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. у сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. адже це краще, ніж просто дати знання.

1. Головні: вітер - підмет, шумів, зривав - однорідні присудки.
Шумів(де?) вгорі.
Зривав(що?) листя.
Листя (з чого?) з дерев.
2. Головні:сонце - підмет, піднялося, висушило - однорідні присудки.
 Висушило(як?) швидко.
Висушило (що?) росу.
Висушило (де?) на траві.
3. Підмет- місяць, присудок - світив, заливав.
Світив (куди?) у вікно.
Заливав (що?) кімнату.
Заливав (чим?) світом.
Світом (яким?) холодним.
Світом (чиїм?) своїм.
4. Підмет - ми. Присудок - зупинилися.
Зупинилися (коли?) через хвилину.
Зупинилися (де?) перед будинком.
Будинком (яким?)дерев`яним.

Я виростав в безводному краю,
Де була морем дощова калюжа,
Не бачив довго я й малої річки,
Та чув я змалку слово чарівне:
Дніпро…

Я слухав жадібно ті повісті бувальців:
Один плоти колись Дніпром сплавляв,
Той плив Дніпром, а той в ньому купався,
Той рибу там ловив, той жив біля Дніпра, –
І всі захоплено йому хвалу складали…
Дніпро…

На досвітках читали вголос “Кобзаря”,
Співали часом там – “Реве та стогне…”,
І знов Дніпро ставав переді мною,
У снах я марив хвилями й човнами,
На них пливли кудись з піснями козаки…
Дніпро…

І ось прийшла якась чудна хвороба:
Я раптом перестав і їсти й пити,
Усе дививсь в той бік, де був Дніпро,
І твердив все: “Я хочу до Дніпра!”
Дніпро…