Розповідь про вулицю на якій ти живель

это для того кто живет в большем городе.

 

вулиця на якій я живу (опис місцевості у публіцистичному стилі)

ми живемо на жвавому проспекті. день і ніч машини нестримним потоком рухаються за своїми маршрутами по двом паралельним магістралям. між цими автодорогами – зелена зона: високі тополі, клени, липи. а між рядками дерев – лугова зелень. але машин у нашому місті стає все більше і останнім часом на ділянці біля нашого будинку почали виникати затори з машин. водії пішли на хитрощі. намагаються обігнати транспорт, що іде по переду, вони почали заїжджати на трав­­­­’яну смугу в зеленій зоні між двома трасами. навіть виникли колії. ми почали міркувати, як покласти край цьому неподобству. проблему вирішити будівельники.

поруч з нашим будинком розпочалося велике будівництво житлової багатоповерхівки. будівельний паркан потіснив частину дитячого майданчика, який прикрашала кам’яна фігура гномика. його довелося прибрати зі звичного місця і перенести у підвал до двірників до кращих часів.

наші батьки з дозволу районної влади перенесли кам’яну статую на проспект і встановили її в зеленій зоні між автотрасами таким чином, щоб водії не змогли порушувати правила руху і знищувати природу. поруч зі статуєю поклали декілька автомобільних скатів, пофарбували у жовто-червоний колір, насипали усередину землі. вирішили перетворити скати на клумби, а поки що увіткнути в них гілки.

осінь це неймовірна пора року. все вкрито чудовим різнокольоровим килимком. прогулюючись я,здавалось, не могла відірвати очей від такої краси. дерева вбралися в бездоганний одяг. можливо, навіть кращий ніж у відомих дизайнерів. берізки вирішили показати свої зачіски усім людям. вони опустили свої золотаві коси донизу, щоб всі могли бачити таку красу. кожний листочок своїм шелестінням створював певний звук. і їх поєднання створювало мелодію. немає сумніву, що кращої мелодії я й не чула. на жаль, день пролетів дуже швидко, але в мене залишилось багато вражень.

  здається, осінь-це найкраща пора року!

все що великими буквами вставні слова.

Могилів-подільський нині - адміністративний центр однойменного району вінницької області, площа якого складає 2163 га. лежить місто в глибокій і вузькій долині дніпра при впаданні його лівих протоків - річок дерло і немія, пролягає вздовж берегової лінії на 14 км. основну частину складає корінне населення - українці, окрім них : євреї, молдовани, росіяни, білоруси. ічне положення, кліматичні умови та родючі землі краю завжди були сприятливі для проживання та діяльності людини. то ж не дивно, що заселення земель в низинах дніпра почалось ще в сиву давнину