Твір з 6 фразеологізмами, на любу тему

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.

Не знаю,но попробую .

Объяснение:

Не всі люди спроможні визнавати чужі успіхи ,порадіти за них.Це та досить рідкісна якість,що перевіряє людину на рівень духовності.

Заздрість-одна з рис характеру людини,що не приємна для інших.Ця риса характеру не дуже й хороша.Безкорисливість-дуже гарна риса ,для людини.Людина допомагає іншим,та навіть не очікує щось в подарунок,віддяку.Люди,що виражають нещиру ласкавість,то цю людину називають улестливою.Людей,що чинять честно ,поважають.Цих людей називають честними.

Вивчаючи історію різних держав, ми повинні пам'ятати завжди про історію свого народу, землі, на якій живемо.

Як не можна забувати власного батька і матір, так не можна забувати свій народ та його історію.  

Не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови, ні пам'яті, ні землі, ні роду.  

Ми не знаємо, що принесе  завтрашній день. Людина завжди  живе вірою та надією на краще. Ніщо не приходить само собою,  не змінюється без людини.

Щоб жити краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх, а людська праця потребує знань. Знання здобуваються в навчанні. Вчімось, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього.